Поняття “глобальне потепління” — це не міф 20 сторіччя. Словосполучення виникло наприкінці 19-го ст. І було пов'язане з індустріальною революцією, зростанням кількості фабрик та викидами бракованих товарів на повітря, грунт, воду. Достатньо згадати, що до 1908 року Париж втратив дві річки, що текли передмістям.
З того часу пройшло майже 60 років, минуло 2 світові війни перш ніж екологія стала трендом.
Сьогодні ми стикаємося з зовсім іншою реальністю, коли антропогенний фактор визначає кожен аспект нашого життя. І за фактом створює нову екосистему: діяльність людини перезапускає еволюційні процеси, знищуючи великі групи тварин та рослин. Звичний ландшафт перебудовується, природний добір відходить на другий план.
Тож нинішня кліматична криза поставила під загрозу зникнення понад мільйон видів живих істот, що стало критичною точкою в нашому екологічному дискурсі.
На відміну від минулих екологічних криз, спричинених озоноруйнівними речовинами або ДДТ, сучасний апокаліпсис здається більш глобальним. З непередбачуваним і прогресуючим впливом на навколишнє біорізноманіття.
У той час як ми на екранах телебачення боремося з потеплінням атмосфери та його неминучими наслідками, вчені зосереджуються на концепції еволюційного порятунку. Ця галузь досліджень має вирішальне значення для прогнозування адаптацій та практик повсякденного виживання. Ми вимушені проєктувати майбутнє наших екосистем.
Два нагальні питання домінують в екологічному дискурсі 21 сторіччя:
- Як види адаптуються до зміни клімату?
- Які фактори визначатимуть можливий еволюційний порятунок?
Дослідження показують, що ознаки, на які впливають зміни клімату - міграційні патерни або час розмноження — стають ключовими для розуміння таких адаптацій. Однак причини, чому одні види реагують на зміну клімату, а інші - ні, залишаються невловними.
Тому актуальним представляється розгляд ознак, які реагують на тиск відбору, їх роль у формуванні еволюційних адаптивних реакцій.
Також необхідно досліджувати вплив кліматичних змін на відбір та еволюційний потенціал, проливаючи світло на складну взаємодію між еволюційними змінами, зумовленими кліматом, та більш широкими екологічними процесами.
Прогнозування адаптивних реакцій на зміну клімату - величезний виклик. Довготривалий моніторинг та геномні дослідження дають уявлення про те, як, наприклад, крячок звичайний та синиця велика, пристосовуються до змін клімату.
Однак складність генетичних відмінностей між середовищами, популяціями та ознаками екологічної катастрофи ускладнює прогнозування.
Роль пластичності в еволюції також перебуває під пильною увагою. Оскільки кліматичні зміни змінюють екологічні сигнали, розуміння еволюції пластичності стає вирішальним для прогнозування того, як види будуть адаптуватися.
Інноваційні експерименти демонструють, що пластичні реакції можуть бути життєво важливими на ранніх стадіях зміни ареалу, а з часом генетичні адаптації набувають пріоритетного значення.
Оскільки ми продовжуємо спостерігати за розгортанням впливу зміни клімату на нашу планету, необхідно створити щось на кшталт дорожньої карти для прогнозування адаптивних реакцій, висвітлюючи виклики та можливості, які чекають нас попереду. Ми ж прагнемо пом'якшити наслідки глобального технологічного експерименту, чи не так?
На даний можна виділити 4 базові екологічні проблеми. Рейтинг загальносвітових викликів виглядає таким чином:
- Зміна клімату. Найгостріша екологічна проблема, з якою стикається сучасний світ. Вона спричинена людською діяльністю, зокрема спалюванням викопного палива, вирубкою лісів та сільським господарством. Зміна клімату призводить до підвищення рівня моря, танення льодовиків, екстремальних погодних явищ та інших негативних впливів на навколишнє середовище й здоров'я людей.
- Втрата біорізноманіття. Вона також спричинена людською діяльністю - руйнування середовищ існування, забруднення та зміна клімату. Втрата біорізноманіття має значний вплив на екосистеми, що призводить до зниження її стійкості та продуктивності.
- Дефіцит води стає все більш нагальною проблемою, особливо в районах з високою щільністю населення та обмеженим доступом до прісних водних ресурсів. Зміна клімату загострюється, адже змінює структуру опадів та зменшує доступність води в деяких регіонах.
- Забруднення пластиком впливає на морське життя та екосистеми. Спричинене виробництвом та утилізацією одноразових пластикових виробів, які часто не переробляються або утилізуються належним чином.
В принципі, існує достатньо стандартний набір заходів реагування на ці виклики. Але вони здебільшого мають популістський характер і в цілому обманюють наші очікування. Нам бракує відчуття часових рамок і здатності планувати для всіх: міжнародні перемовини враховують національні інтереси, а не розуміння “спільного земного дому”.
Тут пріоритети достатньо примітивні:
- Припинити виробництво електроенергії з викопного палива за допомогою нових вітрових, сонячних та енергоефективних програм;
- Будівництво вітрових та сонячних електростанцій, доки у 2040 або 2050 році не матимемо приблизно на 80% більше електроенергії, ніж сьогодні.
- Цієї додаткової потужності буде достатньо, щоб реконструювати виробництвом електроенергії.
Такий комплекс заходів також дозволить скоротити приблизно 70% всіх антропогенних джерел метану і зменшити загальні викиди парникових газів більш ніж удвічі. Що певним чином сприятиме усуненню інших факторів, які негативно впливають на зміну клімату. І це зробить наш світ багатшим, з більшою кількістю ресурсів для розв'язання інших проблем.
Але все-таки виникають час від часу і змінюють логіку еволюції. Науковці справедливо ставлять питання: чому Homo Sapiens вижив, а інші хомо вимерли?
Доходить до того, що між еволюціоністами виникають достатньо жорсткі дискусії, а деякі біологи навіть висунули нову теорію Кембрійського вибуху.
Або взагалі переглядають концепцію еволюції людини, не розуміючи, хто такий Homo habilis.
