Якою мовою розмовляли неандертальці? Для того, щоб відповісти на це запитання, необхідно спочатку з'ясувати, а чи була в них взагалі мова.
Слухові та мовні здібності
Сучасна лінгвістика говорить нам, що з великою часткою ймовірності мова неандертальців існувала. Їхній слуховий та мовний апарати могли відтворювати й сприймати окремі слова. Все завдяки слуховим кісточкам, які знайдені тільки у H. Sapiens та H.Neandertalis. Тобто наші далекі родичі сприймали звуки живої мови.
Також багато дослідження показують, що неандертальці чули звуки приблизно в тому ж діапазоні частот, що й сапієнси - від 16 до 20 000 Гц. Більшість науковців вказують діапазон у 4-5 кілогерц.
Водночас неандертальці краще сприймали приголосні звуки порівняно з голосними, що згодом позначилося на практиці розрізнення речей і подій.
Що стосується мовного апарату, то тут першу скрипку грала під'язикова кістка і відсутність горлових мішків, що робить їх дуже схожими на нас. Річ у тім, що ларингеальні мішки обмежують артикуляцію у мавпоподібних предків людини.
Ще одна особливість - широкий хребетний канал давав змогу ефективно керувати диханням під час мовлення. Інакше кажучи, їхня мова була виразною, не обмежувалася кількома звуками і, нехай навіть примітивно, але описувала навколишній світ.
А найголовніше - у них виявлено одну й ту саму версію гена мови FoxP2, що пов'язує в одне ціле здатність розвивати мовні навички та мовні здібності.
Отже, якщо в них була мова, то якою вона була?
Реконструкція вокального апарату неандертальців продемонструвала, що вони вимовляли більшість звуків, які ми знаємо. Щоправда, у них могла виникнути проблема з такими голосними, як А, О, І.
Ймовірно, в їхній мові було багато приголосних. Що підтверджується тодішніми кліматичними умовами. На той час Європа - найхолодніше місце на Землі: 40 тисяч років тому почалося глобальне похолодання, яке тривало майже 30 тисяч років. Два поспіль льодовикових періоди, наднизькі температури і великі пустелі навколо. Тундра зайняла практично половину Європейського континенту. А, як відомо, сухе та холодне повітря сприяє розвитку великої кількості приголосних.
Про що говорили неандертальці, нам достеменно невідомо. Навряд чи ми про це коли-небудь дізнаємося. Однак ми можемо припустити, що, найімовірніше, вони обговорювали якісь побутові питання, координували свої дії та підтримували соціальні контакти.
Ми також можемо припустити, що їхні слова були простішими, ніж наша мова. І вони застосовували слова в буквальному значенні. Жодних переносних смислів, жодних метафор і метонімій, якими наповнені сучасні мови.
Річ у тім, що для переносних смислів і метафор потрібна здатність створювати нові асоціації між різними знаннями. У неандертальців такої здатності, найімовірніше, не існувало внаслідок особливостей будови черепа. Останній мав більш подовжену форму порівняно з формою Homo Sapiens.
Можливо, негативну роль зіграла відсутність соціальних зв'язків у сьогоднішньому розумінні цього слова. Тому мова обмежувалася вимогами описати природні умови та визначити місце розташування речей. Абстрактні категорії з'являться пізніше, з появою осілого способу життя, коли виникне необхідність в довготривалій перспективі облаштовувати власну територію.
Спрощення граматики
Деякі регіони головного мозку, наприклад, ваговий полюс і тім'яна частка, були меншими, ніж у людей 21 століття. А в тім'яній частині, як відомо, відбувається змішування різних типів інформації. Також вона дає змогу змішувати прості елементи, щоб отримувати більш складніші структури, які лежать в основі граматики.
Тобто комбінаторні здібності залишалися на мінімально необхідному для виживання рівні, тоді як граматика спрощувалася до базового рівня.
А те, що граматика була простішою, підтверджується ще двома доказами.
Перший - знаряддя праці. Останні були набагато простішими, ніж знаряддя праці наших предків.
Точно так само, як і для створення речень, для виробництва знарядь необхідно уявляти собі ієрархічну послідовність простих дій. І, як наслідок, формувати ієрархічну структуру на основі первісного розподілення професійних навичок окремих членів спільноти.
Простіші знаряддя праці вимагали менше комбінацій, а отже, простіших технологій для їх створення.
Соціально підтримувані спеціалізації почали виникати вже після відступу льодовиків, але європейського потепління неандертальці так і не дочекалися.
Культура неандертальців була статичною, вона не розвивалася протягом тисячоліть. Відповідно, інформація про те, як виробляти знаряддя праці, зберігалася в довготривалій пам'яті. Ресурси робочої пам'яті обмежувалися невибагливим побутом.
Однак обсяг ресурсів робочої пам'яті прямим чином впливає на складність мовних структур. Тобто речення умовної неандертальської мови значно спрощувались.
Як ми знаємо, неандертальці ховали своїх померлих. Вони вірили в загробне життя. Така віра побічно вказує на ментальні подорожі: неандертальці уявляли собі майбутнє і пам'ятали про попередній досвід.
Здатність до ментальних подорожей лежить і в основі однієї з найважливіших рис нашої мови - переміщуваності, практики говорити про те, чого немає «тут і зараз».
Друга важлива риса нашої мови - рекурсія, виробництво довгих речень.
Дар до ментальних мандрівок потребує ресурсів епізодичної пам'яті. І очевидно, що в неандертальців вона була присутня, хоча й менших обсягів, ніж у наших прямих предків. Речення в 5-7 слів, не більше.
Іншими словами, речення були короткими і простими. Вони вказували на переконання і миттєве планування. Жодних стратегічних планів, - для останніх потрібна наявність все тієї ж соціальної ієрархії, яка ще не виникла.
Наявність різних мов?
Ймовірно, так. З огляду на те, що вони жили маленькими групками і рідко контактували одна з одною, у кожної такої групи зберігалася окрема мова, що описувала власну територію і колективний спосіб життя.
Надалі саме ця обставина послужила природною підставою для появи пронаціональних мов.
