Можливо, ви чули, що люди походять від мавп, але це не зовсім так. Люди і є мавпи, примати. З певними особливостями, що відрізняють нас від представників тваринного світу.
Разом із тим справедливим виглядає інше твердження: люди та мавпи споріднені, щоправда, не по прямій лінії. Щось на зразок двоюрідних братів та сестер - ми родичі, але батьки у нас різні. Хоча у нас є спільний дідусь чи бабуся.
У людей та примітивних мавп теж є спільний предок. Він жив дуже давно, за мільйони років до того, як розпочалась людська еволюція. Цей предок не був ні мавпою, ні людиною, а чимось іншим. Він був схожий на обох і водночас мав деякі унікальні особливості.
Теоретично. Насправді вчені не знають, як він називався, бо не знайшли достатньо скам'янілостей, щоб його класифікувати. Але дослідники впевнені, що він існував.
Все, що ми маємо у своєму розпорядженні, - декілька скам'янілостей ймовірного нащадка. І ці скам'янілості вказують на непростий еволюційний шлях. Одні гілки привели до появи горил, шимпанзе та орангутангів. Дещо інші з часом стали людьми, яких ми знаємо сьогодні. Третя група приматів вимерла, так і не залишивши після себе “живих” родичів.
Однією з перших гілок, що відкололися від спільного предка людей та мавп, стали австралопітеки. У них був маленький мозок і довгі руки, вони ходили на двох ногах, як і ми з вами. Найбільш відомим “екземпляром” цього виду вважається “Люсі”, яка жила близько 3 мільйонів років тому в Африці. Вона не є нашим прямим предком, але все-таки схожа на далекого родича.
Інша гілка - високорозвинуті примати, умовно їх можна назвати ранніми Homo. Вони мали більший мозок і використовували прості кам'яні знаряддя, щоб різати м'ясо або розколювати горіхи. Мова йде про Homo habilis, це вже 2 мільйонів років тому. Цей вид був ближчим до нашого предка, ніж Люсі, але все ж таки більшість дослідників відкидає його з прямих предків.
От “повноправна” людина - це, мабуть, Homo erectus. Він вже мав більш-менш схожу на людську форму тіла, достатньо великий мозок і досконаліші знаряддя праці. Він був перший, хто мігрував з Африки й досліджував інші континенти.
Еволюція Homo erectus до сучасної людини (Homo sapiens) включала багато проміжних видів різних епох та локацій. Види схрещувались між собою. І, нарешті, найстарші сапієнси з'явилися десь 300 000 років там же, в Африці.
Тут треба дещо відступити й зауважити, що не всі антропологи вважають африканський континент єдиним місцем людського походження. Сам факт далеких походів Homo erectus говорить, що еволюційні процеси могли відбуватися де завгодно. Та ж “Денисівська людина” знайдена далеко не в теплих краях. Але найбільш широкомасштабні дослідження проводились саме в Африці. Тому й Африка - колиска людства
Отож, в підручниках біології та еволюціоністки необхідно щось писати. І в якості найближчих родичів записали шимпанзе і бонобо, які належать до того ж роду, що і людина, Homo.
Розгалуження між людською лінією і лінією шимпанзе-бонобо оцінюється в 4-7 млн років тому. Генетично ми схожі мінімум на 98,7%. Зрештою, і ці 1,3% не є суто “людськими” генами. В тому-то і справа. Ми взагалі не знаємо, що таке “людські гени”.
Щоправда, на думку Джейн Гудолл, піонера дослідження шимпанзе в Національному парку Гомбе, Танзанія, все набагато складніше. Дослідниця задокументувала багато подібностей між поведінкою шимпанзе і людини, наприклад, полювання, використання інструментів, розуміння культури та практик війни.
Вона допускає, що люди та шимпанзе мають спільного предка, який жив близько 6 мільйонів років тому, і що цей предок був більше схожий на шимпанзе, ніж на людину за зовнішнім виглядом і поведінкою. Вона також стверджує, що шимпанзе слід розглядати як частину людської родини, адже вони заслуговують на моральні та юридичні права.
Палеоантрополог Річард Лікі, син Луїса Лікі, який започаткував дослідження походження людини в Африці, вказував, що людська лінія відокремилася від лінії шимпанзе близько 10 мільйонів років тому. Тобто наш останній спільний предок був більше схожий на горилу, ніж на шимпанзе або людину.
На його думку, в різні часи та в різних місцях співіснувало кілька паралельних видів гомінінів, деякі з них могли схрещуватися один з одним. А тому говорити про єдиного предка людини - не дуже коректно.
В свою чергу, засновник галузі аналізу стародавньої ДНК, Сванте Пяябо, порівнюючи геноми сучасних людиноподібних мавп і людей, намагався з'ясувати їхню еволюційну історію.
За його даними, Homo sapiens і шимпанзе мають близько 99% спільної ДНК, хоча й еволюційно розішлися близько 7 мільйонів років тому. Він також доводить, що сучасні люди успадкували частину ДНК від неандертальців і денисівців, які жили 500 000 років тому.
Тож, єдиної думки серед антропологів немає. Добряче “гуляє” й час запуску людської еволюції, і навіть першоджерело самої еволюції - родинні зв'язки в даному контексті не обов'язково вказують на пряме походження людини.
Перехідні форми постійно зникають, а антропологічних знахідок не на стільки багато, щоб можна було робити однозначні висновки.
Очевидно, що автор статті має поверхневі знання.