Нещодавне генетичне дослідження японських вчених пролили світло на походження домашніх собак. З’ясувалось, що північноамериканський сірий вовк займає ключове місце серед їх предків. Далі вони кочували євразійськими степами, а домашні собаки виникли набагато пізніше, вже зі степових видів.
Досить логічно, вважаючи, що кочовим народам потрібно будо охороняти власні стада. Інша справа, що, здається, люди частково мігрували разом із тваринами — і не з Азії до Америки, а навпаки. Що корінним чином змінює мапу великих переселень у прадавню епоху.
З іншого боку, ці ж дані підтверджують загальноприйняту гіпотезу про євразійське походження собак. Однак точні деталі їх одомашнення - коли, де, скільки разів і з якої популяції вовків - залишаються предметом запеклих дискусій.
Вважається, що перші домашні собаки виникли з вимерлої популяції вовків, оскільки жоден сучасний вовк не має найближчих родичів.
За оцінками, євразійські сірі вовки та собаки “розбіглася” приблизно 20 000-40 000 років тому. Останні поділилися на дві основні генетичні лінії: Західно- та Східноєвропейську, причому давня дивергенція також відзначена в лінії арктичних їздових собак.
Дослідження також висвітлює генетичний внесок японського вовка, підвиду сірого вовка, який вимер десь століття тому.
Широкомасштабне секвенування геномів японських вовків і сучасних японських собак, а також аналіз інших геномів вказує на те, що японський вовк був генетично відмінним і тісно пов'язаним з місцевими домашніми собаками. Зокрема, предки японського вовка знайдені у східноєвразійських собак. Але вони слабко пов’язані з іншими породами. Що може вказувати на декілька незалежних осередків одомашнення.
Крім того, дослідження чіткіше вказує на доволі складні взаємозв'язки між давніми популяціями та їх домашніми родичами, які формувалися протягом не менше 20 тисяч років.
Проблеми інтерпретації
Щоправда, тут необхідно внести деякі уточнення.
По-перше, ми можемо говорити лише про залишки кісток, які схожі на кістки собак. Точної ідентифікації — що це саме собаки — не існує. Найбільш раннє датування 12 700 років до н.е.
Разом із тим деякі нещодавні археологічні знахідки датуються в 36 000 років. Що непрямим чином підтверджує висновки дослідження японських вчених. І значно відсуває вглиб століть перші сільськогосподарські культури. Адже ми звикли вважати, що перші “фермерські” господарства виникають після Х тисячоліття до н.е..
По-друге, якщо мова йде про азійських вовків, то раптово виникла певна популяція, яка співіснувала разом із людьми. Великі міграції разом із тваринами — це одна справа. Зовсім інша — раптове виникнення “майже що” домашніх вовків. Собаки з’явились трошки пізніше, коли охоронці стад та ферм втратили звичку жити в степу.
Деякі з палеонтологів навіть вказують про існування двох паралельних ліній еволюції: степової та лісової. Степові вовки “прийшли” до людей (не навпаки), а от лісові залишились “дикунськими”, природними.
Антропологічний контекст
Крім того, існує методологічна проблема з терміном “одомашнення”. Яка тварина більш “домашня” — кіт чи собака? Отож. І хто з них більш важливий, якщо ми живемо в степу чи лісостепі, а у нас немає сучасних комунікацій та елементарної інфраструктури? Отож.
Ми антропологічно сприймаємо собак як домашніх тварин. “За визначенням”. Але люди - це теж приручені і навчені дикі тварини. Щодо себе ми використовуємо благозвучне слово “соціалізація”. Хоча насправді багато з "одомашнених" тварин залишаються дикими. Їх просто вибірково розводять для споживання людиною.
Ми вигадали ще одне слово, "коменсал", яке означає "попередньо одомашнена" тварина. Ми бачимо коменсалів скрізь — від рослин до своїх улюбленців. Зазвичай ми називаємо співрозмірних тварин свійськими. Це поширена помилка, коли нібито розумні слова позначають власну поведінку. Одомашнені і приручені тварини - це те саме, що раса і порода.
Перші людиноподібні тварини з'явилися мільйони років тому. Одомашнені тварини - що менше ніж 15 000 років тому. Першими прирученими тваринами, ймовірно, були псові (Canis). Другими були Gallus та Ovis. Третіми — котячі. І саме вони дозволили займатися сільським господарством і створювати постійні поселення. Бо поїдали мишей, щурів, жуків, гадюк.
Собаки марні для осідлого способу життя. Якщо у вас немає заздалегідь “готових” порід.
Архаїчні люди вижили завдяки вогню. Коменсали жили на межі вогню з тієї ж причини - для захисту. Кочівники та мисливці-збирачі слідували певними міграційними шляхами. А поселення та “ферми” виникали на забрудненнях, “залишкових” територіях. Чому?
Нагадаємо, біологи запропонували нову теорію - розширений еволюційний синтез - яка фактично відходить від концепції дарвінізму і пропонує іншу логіку появи більш складних форм життя.
В нещодавньому дослідженні антропологи визначили чисельність населення Європи в період 560-360 тисяч років тому.
Крім того, білологи навіть розповіли, чому дарвінізм не пояснює еволюцію.
