На цей час астрономи знайшли понад 3500 пульсарів, більшість з яких спостерігаються на широкому діапазоні частот. Перший такий об'єкт, PSR B1919+21, був виявлений на довжині хвилі 3,5 метра (85,7 МГц).
Пульсари - це швидко обертові, сильно намагнічені нейтронні зорі. Часто вони асоціюються з залишками наднових.
Найвідоміший приклад, присутній в науково-популярній літературі, - Крабовий пульсар, залишок наднової SN 1054. Його початковий період обертання не перевішував 20 мілісекунд, зараз - приблизно 33 мілісекунди.
Процеси, які призводять до надшвидкого обертання нейтронних зорь, залишаються маловивченими. Передбачається, що новонароджені нейтронні компактні об'єкти можуть успадковувати кутовий момент від своїх прогеніторів - зірок, що колапсують. Можливо, існують додаткові процеси, які провокують магнітну активність, включаючи асиметричне викидання маси та анізотропне випромінювання нейтрино.
Наразі близько 100 пульсарів ідентифіковано як з залишки наднових і розповідають про початкові властивості нейтронних зірок. Хоча насправді ми знаємо вкрай небагато: період обертання, наявність магнітного поля, просторова швидкість та кут нахилу між віссю обертання та магнітною віссю.
Для вивчення початкового розподілу параметрів пульсарів зазвичай використовуються два підходи: синтез популяції та статистичний аналіз. Однак китайські астрономи пропонують використовувати баєсівські ієрархії, що означає перегляд основних висновків про структуру початкового розподілу періодів обертання нейтронних зірок. Аналіз також враховує невизначеності у віці залишків наднових, вплив різних індексів гальмування та ефекти відбору у радіопульсарних дослідженнях.
Відповідна стаття опублікована Astronomical Journal.
Нагадаємо, метод синтезу популяції дозволяє моделювати популяції пульсарів з метою вивчення їх початкових властивостей та еволюції. Науковці задають (довільним чином) початкові характеристики, а потім “пропускають” їх через спостережувану вибірку нейтронних зірок.
Модель, яка найкраще відтворює спостереження, вважається хорошою моделлю. Але на скільки вона відповідає реальності — питання. Якщо ми й можемо щось порахувати, то тільки на основі абстрактних математичних уявлень.
Баєсівські ієрархії відносять до статистичних моделей, які використовують принципи баєсівської статистики для аналізу даних, що мають різні рівні складності або ієрархічну структуру. В астрофізиці баєсівські ієрархічні моделі можуть бути використані для аналізу складних даних, що належать до певної системи або класу зірок, галактик.
Такі моделі дозволяють враховувати невизначеності вимірювань, інтегруючи попередню інформацію з новими даними для оновлення вірогідностей. А це означає отримання більш точних результатів дослідження.
Вам також може бути цікаво:
Дослідження: гама-випромінювання породжується пульсарами, а не темною матерією
Зіткнення нейтронних зірок і альтернативні теорії гравітації
Нейтронні зорі чи чорні діри: різні моделі приводять до різних висновків
