Однією з найскандальніших тем офіційної "науки" є проблема з чисельністю населення планети, якої ніхто толком не вирішив. Згідно з даними, що публікуються в "енциклопедіях", на Землі наразі мешкає 7.6 мільярдів людей, проте перевірити цю цифру ніяк не можна.
Проблема, скажімо так, не в статистиці, а в динаміці. Зупинимося тільки на чисельності населення минулих епох. Офіційна історія подає ось такі оцінки:
По вертикалі вони - мільярди людей, по горизонталі - тисячоліття. Згідно з малюнком, за часів Стародавнього Єгипту планета була пустельною, як Місяць, тож, дивлячись на графік, навіть діти ставлять запитання: "А хто тоді побудував піраміди?"
Антропологи дуже легко викручуються: знизують плечима і перенаправляють до єгиптологів, які й продовжують розповідати казки. Однак, окрім незрозумілого наукою Єгипту, у світі ще є таке цікаве місто як Париж, де незрозуміло ким збудовані катакомби загальною протяжністю 300 кілометрів.
Протяжність там, звісно, на порядки більша, оскільки споруда багаторівнева, в нижню частину яких туристів не пускають, оскільки там величезні, широкі, викладені камінням коридори ведуть із Парижа до інших міст Франції та Європи. Але теж не будемо сперечатися: триста так триста, хоч 150, у цьому контексті це не так важливо.
Важливо тут те, що підземелля Парижа від підлоги до стелі набиті людськими кістками, яких офіційно нарахували як "6 мільйонів скелетів".
Згідно з офіційним поясненням появи цих кісток, у районі 1780 року Париж укотре притопила Сена, що розлилася, зруйнувавши місцевий цвинтар і викинувши трупи на бруківку міста.
Тоді мудрий король Людовик XVI видав указ вигребти з кладовища всіх мерців і скласти в катакомбах міста. Нісенітниці академіків про те, скільки людей проживало в Парижі 1780 року, нам дивитися завжди було ніколи, але ми свого часу, ще дуже багато років тому, подивилися контурні карти місцевості зразка 1720-го року, на яких детально викладено план міста:
У сучасному мегаполісі, де люди живуть або один в одного на головах, або в баштах, що йдуть далеко в небо, щільність населення становить близько 10 000 (США) - 30 000 (Китай) осіб на квадратний кілометр. Оскільки в Парижі зразка 1720-го Емпайр-Стейт-білдінгів не було, то щільність населення там мала бути близько щільності в сучасному європейському містечку з населенням 50 000 осіб. Люди там живуть із щільністю 2 000 - 4 000 осіб на квадратний кілометр.
Виходячи з цих міркувань і розміру контурної карти, населення Парижа в 1720-му році було близько 10-20 000 осіб. Це грубо. Років п'ять тому миготіла точніша оцінка - 12 000 осіб. Звідси виникає питання: звідки в каменоломнях зібралося шість мільйонів?
Каменоломні Лютеції (тобто Парижа) - це тільки один, скоріш за все, знайомий нашим читачам приклад невідповідності реальної статистики і наукової белетристики. Однак є й куди більш шокуючі приклади, які вже мало кому відомі. Далекого 2013-го року, коли тільки-тільки став нормально працювати Google Earth, мільйони людей кинулися роздивлятися всілякі цікаві місця на картах.
Серед них був Гарі Шунінг, який знайшов у Південній Африці дуже незрозумілі для непосвячених артефактні структури/ Однак на відміну від багатьох ютуберів, що виглядають на картах Google зоряні фортеці та сліди термоядерних вибухів, він виявився дипломованим просвітленим адептом від сільського господарства. Наміченим оком фахівця він одразу побачив у цій системі колосальний іригаційний комплекс, щодо якого зробив прості математичні викладки: увесь комплекс охоплює площу, що приблизно дорівнює штату Аризона в США.
Система має ширину близько 350 миль і довжину близько 300 миль, принаймні для залишків, які все ще видно. Ця система являє собою приблизно 67 млн. акрів сталого сільського господарства. Враховуючи складність дизайну, цілком імовірно, що система годувала щонайменше 90 осіб на акр на щорічній основі. Технічно система могла забезпечити стійку аквакультуру (тобто морське господарство).
У мене немає причин підозрювати, що це не так. Враховуючи розмір і масштаб цього комплексу (канали розташовані в середньому близько 1 милі один від одного) і в сукупності становлять приблизно 350 X 300 миль у грубому прямокутному форматі. (Принаймні, спостережувані частини).
Можливо, комплекс насправді був набагато більшим, але зараз його площа приблизно 105 000 квадратних миль. Одна квадратна миля = 27 878 400 кв. футів або 640 акрів, тож увесь комплекс мав стійку виробничу площу (640 акрів х 105 000 квадратних миль) або понад 67 200 000 акрів ( 67 млн. акрів).
Одна лінійна миля каналу мала 47 520 000 кубічних футів води на лінійну милю. Множачи це на кількість каналів споруди, отримуємо 5 трильйонів кубічних футів води в каналах, що просто для зрошення цієї площі є надлишковим.
Тож цілком можливо, що систему використовували не лише для зрошення, а й для виробництва морських продуктів харчування, що підвищує її продуктивність щонайменше вдвічі.
Однак, навіть якщо не враховувати можливість паралельної зрошенню аквакультури, порахуємо збори сільськогосподарських культур з цієї площі. Залежно від менеджменту і вибору оброблюваних культур вони варіюються в широких межах, але мінімальна цифра здатна забезпечити від 60 до 120 осіб на акр. Оскільки площа (видимих залишків) системи 67 млн. акрів, сам комплекс виробляв кількість їжі, необхідну для харчування протягом року 5 мільярдів людей.
Ось така виходить проста статистика, тому зовсім не дивно, що про наукове відкриття не сурмлять з ранку і до вечора по телевізору.
Ми навіть не ставимо дурне запитання про те, хто все це побудував і обробляв. Важливіше питання: кого ця система годувала? Скільки людей було на планеті Земля? Чи була ця система одна? Якщо систем було кілька, то якою в ті часи була чисельність населення Землі?
