Яка мова найдавніша у світі? Питання цікаве, оскільки воно дає уявлення про стародавні цивілізації та міграції людей. У світі, де розмовляють тисячами мов, визначити найстарший спосіб вербальної комунікації занадто непросте завдання.
Сьогодні налічується понад 7100 мов, і майже 40% з них перебувають під загрозою зникнення. Деякими мовами розмовляє менш як 1000 людей, а більшість населення світу володіє лише 23 мовами.
Ці мови, разом із вимерлими, розповідають історію людської взаємодії протягом тисячоліть.
Розшифровка найдавнішої мови світу - не просто лінгвістична цікавість. Вчені також повинні враховувати інші фактори, такі як розшифровка стародавніх написів на глиняних табличках або особливості говоріння живих носіїв.
Стародавні мови, як і сучасні, мають вирішальне значення для розуміння минулого і дають цінну інформацію про тогочасні суспільства і культури.
Визначення віку мови постають перед певними труднощами. Один із методів полягає у визначенні моменту, коли різні діалекти перетворюються на дві окремі мови, що унеможливлюєспілкування між її носіями.
Наприклад, коли носії англійської та німецької мов перестали розуміти одне одного? Це означало б походження англійської та німецької мов як окремих явищ, що відгалузилися від спільної прагерманської мови.
Інший підхід полягає в припущенні, що всі мови простежуються до первісної, універсальної людської мови. Якоюсь (певною) міроюце утопічна ідея: ніхто не довів, що вона колись існувала.
І тут виникає додатковий фактор. Більшість лінгвістів стверджують, що "найдавніша мова" має належати тій, яка має добре збережену писемність. Але “говорити” не означає “писати”.
Так, у контексті найдавніших мов, часто згадуються мови, для яких взагалі немає ніяких письмових записів. Скажімо, африканські клік-мови або аборигенські мови Австралії. Однак датувати їх походження надзвичайно складно. Ми ґрунтуємося тільки на припущеннях й аналогіях.
З другого боку, у нас є клинопис, шумерський та аккадський. Табличкам щонайменше 4 600 років.
А от єгипетські ієрогліфи, знайдені в гробниці фараона Сет-Перібсена, датуються 2000-2500 роками до н.е., аналогічним періодом. Тобто піраміди вони будували, а писемністю і мовою не володіли. І не вели жодної проєктної документації, не зважаючи на успішну реалізацію грандіозних будівництв.
Водночас згадується санскрит - класична мова Стародавньої Індії. Санскрит має багату літературну та релігійну історію, що простягається на тисячі років. Ті ж самі 4500 років. Що менше.
Якщо ж проаналізувати археологістичну та лінгвістичну літературу, то чітких критеріїв визначення давності мови... не існує. Всі ознаки “наукових підходів” у цій галузі зводяться до наступного.
Письмові джерела: наявність писемних пам'яток - вирішальна ознака давньої мови. Писемні тексти надають прямі докази використання мови в певний момент історії.
Усні традиції: хоча письмові записи залишаються цінними, довговічність усної традиції - ще один важливий показник архаїчності. В цьому відношенні “перемагають” австралійські мови аборигенів, які можуть налічувати десятки тисячоліть. Однак науковцям потрібні виключно письмові свідчення на матеріальних носіях. Що означає, на наш погляд, оцінку давнини тих же табличок, каменів або наскельних написів. Але до чого тут мова?
Археологічні дані. Знову все впирається в матеріальні носії. Повторюємось: вміти розмовляти та передавати інформацію не означає фіксувати слова, а тим більші суб’єктивні пропозиції.
Чому так склалося? Насправді історична або палеолінгвістика не надто розвинута. І для її розвитку дійсно потрібні носії, фіксації, розшифровки. Яких замало, а достовірність наукових висновків завжди під питанням.
Плюс фактор напіввідкритого расизму: якщо африканські та австралійські мови — найбільш давні, то Шумер та Єгипет покидають насиджені місця прабатьків цивілізації.
Є, щоправда, інший чинник: наявність мови не дорівнює писемності та навіть “народній” традиції. А відтак цивілізації й... культурного розвитку. Бо культурний розвиток — це знаки на умовному папері, але не прокладані у часі лінгвістичні структури. До того ж структури, що слабко змінюються у часі.
Нам же повсюди мерехтить прогрес...
