Яка мова найдавніша у світі? Питання цікаве, оскільки воно дає уявлення про стародавні цивілізації та міграції людей. У світі, де розмовляють тисячами мов, визначити найстаріший спосіб вербальної комунікації надто непросте завдання.
Сьогодні налічується понад 7100 мов, і майже 40% з них перебувають під загрозою зникнення. Деякими мовами розмовляє менше 1000 людей, а більшість населення світу володіє лише 23 мовами.
Ці мови, разом із вимерлими, розповідають історію людської взаємодії протягом тисячоліть.
Розшифровка найдавнішої мови світу – не просто лінгвістична цікавість. Вчені також повинні враховувати інші фактори, такі як розшифрування стародавніх написів на глиняних табличках або особливості говоріння живих носіїв.
Стародавні мови, як і сучасні, мають вирішальне значення для розуміння минулого і дають цінну інформацію про тогочасні суспільства та культури.
Визначення віку мови постають перед певними труднощами. Один із методів полягає у визначенні моменту, коли різні діалекти перетворюються на дві окремі мови, що унеможливлює спілкування між її носіями.
Наприклад, коли носії англійської та німецької мов перестали розуміти одне одного? Це означало б походження англійської та німецької мов як окремих явищ, що відгалузилися від спільної прагерманської мови.
Інший підхід полягає у припущенні, що всі мови простежуються до первісної, універсальної людської мови. Якоюсь (співою) мірою це утопічна ідея: ніхто не довів, що вона колись існувала.
І тут виникає додатковий чинник. Більшість лінгвістів стверджують, що "найдавніша мова" має належати тій, яка має добре збережену писемність. Але "говорити" не означає "писати".
Так, в контексті найдавніших мов часто згадуються мови, для яких взагалі немає жодних письменних записів. Скажімо, африканські клік-мови або аборигенські мови Австралії. Однак датувати їхнє походження надзвичайно складно. Ми ґрунтуємось тільки на припущеннях та аналогіях.
З іншого боку, у нас є клинопис, шумерський та аккадський. Табличкам щонайменше 4600 років.
А від єгипетські ієрогліфи, знайдені у гробниці фараона Сет-Перібсена, датуються 2000-2500 роками до н.е., аналогічним періодом. Тобто піраміди вони будували, а писемністю і мовою не володіли. І не вели жодної проектної документації, незважаючи на успішну реалізацію грандіозних будівельництв.
Водночас згадується санскрит – класична мова Стародавньої Індії. Санскрит має багату літературну та релігійну історію, що простягається на тисячі років. Ті самі 4500 років. Що менше.
Якщо ж проаналізувати археологістичну та лінгвістичну літературу, то чітких критеріїв визначення давності мови... не існує. Усі ознаки «наукових підходів» у цій галузі зводяться до наступного.
Письмові джерела: наявність писемних пам'яток - вирішальна ознака давньої мови. Писемні тексти надають прямі докази використання мови у певний момент історії.
Усні традиції: хоча листові записи залишаються цінними, довговічність усної традиції - ще один важливий показник архаїчності. наскельних написів. Але до чого тут мова?
Археологічні дані. Знову все впирається у матеріальні носії. Повторюємося: вміти розмовляти та передавати інформацію не означає фіксувати слова, а тим більші суб'єктивні пропозиції.
Чому так склалося? Насправді історична чи палеолінгвістика не надто розвинена. І для її розвитку справді потрібні носії, фіксації, розшифровки. Яких мало, а достовірність наукових висновків завжди під питанням.
Плюс фактор напіввідкритого расизму: якщо африканські та австралійські мови — найдавніші, то Шумер та Єгипет залишають насиджені місця прабатьків цивілізації.
Є, щоправда, інший фактор: наявність мови не дорівнює писемності та навіть «народній» традиції. А відтак цивілізації й... культурного розвитку. Бо культурне розвиток — це знаки на умовному папері, але не прокладені в часі лінгвістичні структури. До того ж структури, що слабко змінюються у часі.
Нам же усюди мерехтить прогрес...
