Давні суперечки про те, що є теоретичною наукою, не вщухають. Причин тому багато, але насамперед проблема полягає у використанні математичного апарату для узагальнення наукових пошуків. Якщо накопичений масив даних не можна опрацювати ні методами статистики, ні за допомогою апарату гаусової математики, то будь-яка наука миттєво потрапляє під категорію -не-зовсім наукової дисципліни.
Кілька зауважень з цього приводу щодо біології
- 1) Відсутність біології як теоретичної науки пов'язана, зокрема, із застосуванням "гаусової" мат. статистики і теорії ймовірності до нерівноважностійких об'єктів (випадкові величини незалежні, існує ймовірність події, а середні значення стійкі в певному інтервалі). У біології (класифікація, еволюційні концепції, екологія) може бути застосована "квазігіперболічна" статистика (імовірності немає, середнє значення не інформативне, навіть абсурдне, але є нежорстка залежність величин). Квазігіперболи (розподіли, в яких розкид випадкових величин необмежено зростає зі зростанням кількості випробувань) властивість класифікації таксонів. (Тут потрібна консультація, тому що я не в темі... є роботи С. Кауфмана, який показав, що система з тисяч функціонально пов'язаних елементів може володіти невеликим числом стійких станів, якщо елементи пов'язані слабко, тобто мають не більш як 2 входи-виходи... чи щось на кшталт цього...)
- 1.1 Де є феномен самоорганізації, там є квазігіперболи і навпаки, де є квазігіперболи, спостерігається феномен самоорганізації.
- 2. Ген можна розглядати не тільки як структуру, що визначає ту чи іншу ознаку організму, а й як кінцевий запис вдалого процесу перетворення функції "пошук норми" внаслідок зміни умов (тобто первинною є зміна з подальшим перезаписом вдалого варіанту... але от чи обов'язкова сама форма запису?). Це може відбуватися в т.ч. за рахунок складання гена de novo (як у випадку з кодуванням антитіл). Тобто можна говорити про ДНК, не як про джерело мінливості, а як про спосіб запису вдалого варіанту структури-функції (Який механізм перетворення генетичних текстів?). Якщо ген - це запис підсумку оптимально розв'язаного завдання, він має бути однаковим у всіх організмів, які його вирішували. При цьому організми, які розв'язали задачу, не обов'язково споріднені.
- 2.1 Фрактальне зростання - породження нескінченного розмаїття макроструктур із кінцевої кількості субодиниць. Мала зміна фракталоутворювальних одиниць спричиняє радикальну зміну макроформи без порушення цілісності та дискретності організму.
- 2.2 Гени, що перемикають розвиток зародка, однотипні у всіх живих організмів (пов'язати зі спорідненістю геному людини й археобактерій)... набір можливих комбінацій для реалізації обмежений, скінченний і не великий (відмінність від "механізмів природного відбору"). Так, але при цьому збирання генів із фрагментів, що знаходяться в різних ділянках генома, можливе і показане...
- 3. на всіх рівнях організації живого проявляється активність, як принцип.
Як взаємопов'язані біологія та математика
- У нормальному стані мінливість низька (структура відповідає функції). Еволюційна зміна відбувається тоді, коли порушується ця відповідність унаслідок зміни середовища. У стані еволюційного стрибка мінливість велика. Мінливість падає після підбору (delectus, на противагу селекції, тобто добору за Ч.Дарвіном) структури-функції, тобто досягнення нової норми, відмінної від колишньої, нової відповідності середовищу. (Звідси вихід на ЕКЕ - екологічну концепцію еволюції) Пошук структури-функції, що відповідає новим умовам, пошук норми, генетичний пошук - основний акт еволюційного процесу. Еволюція як зміна норм?
- Еволюція блокова, тобто відбувається на всіх рівнях організації не з окремими популяціями, організмами, нуклеотидами, а в екосистемі, зачіпаючи багато таксонів одночасно з комплексною спрямованою перебудовою геному у багатьох організмів у популяціях.
5. Перехідних форм немає в принципі, тому що їх потрібно шукати в ранньому ембріогенезі, коли вмикається механізм переведення фрактального зростання для досягнення відповідності структури-функції новим умовам середовища на етапі делекції. - "Спільний предок" - суть ідеальний об'єкт, план будови, "архетип", реалізація якого в матеріалі і є еволюція (тобто це ті схеми будови, які ми малюємо з хлопцями на зоології, пояснюючи через них процес переходу до внутрішнього скелета хребетних).
- "Рефрени" (ряди спрямованих рядів змін, що простежуються в процесі еволюції за Ю.В. Чайковським) відповідають рядам архетипів "періодичної таблиці" І.Ю. Попова ("діатропічна мережа" у Чайковського) і вказують на існування періодичного закону в біології, в еволюції живого. Гм... який механізм заповнення клітин таблиці? Це робимо на уроках, коли складаємо таблицю морфофізіологічних ускладнень у хребетних від ланцетника до ссавців... Але це потрібно доповнити єдиним уявленням про еволюцію екосистем!
- Водночас є певна межа ускладнення в реалізації архетипу, як і певне граничне значення варіантів його реалізації (це пояснює "Кембрійський вибух", коли виникла більшість типів і класів сучасної систематики живого та подальшу диференціацію на види, як досягнення межі реалізації архетипів, тобто послідовне пониження рангу новостворених таксонів). А що буде після досягнення межі? Зміна біосфер?
- До табличної форми змушує звернутися і факт наявності найскладніших форм розмноження у найпростіших, найскладніше структурованих тканин у найнижчих черв'яків...
- Факти вказують на досягнення повноти ускладнення структури-функції на кожному рівні організації живого... Що буде прогнозом стосовно періодичної таблиці біології? У хімії - передбачення властивостей елементів, а в біології?
