При розгляді карти Пірі Реїса можливе припущення, що в її нижній частині зображено Берег Принцеси Марти, що відноситься до Землі Королеви Мод в Антарктиді. Географічні подробиці чудово збігаються з даними сейсморозвідки, виконаної крізь товщу крижаної шапки антарктичною експедицією (Швеція - Британія) 1949 року.
Це означає, що картографічна зйомка берегової лінії була виконана до заледеніння. Нині товщина льодовика в цьому районі Антарктиди понад 1000 м. Арктична крижана шапка, на думку деяких учених, у нинішніх розмірах має вік у мільйони років. Таким чином, хтось володів технічними можливостями картографічної зйомки задовго до нашої цивілізації.
Природно, виникають сумніви, що на карті адмірала Пірі Реїса Земля Королеви Мод зображена в тому вигляді, який вона мала за мільйони років до нас. Останні наукові дані свідчать, що тривалий період, протягом якого Земля Королеви Мод і прилеглі до неї райони були вільні від льоду, закінчилися не більше шести тисяч років тому.
Оскільки картографія є складним і цивілізованим видом діяльності, постає питання, яким чином таке завдання могло бути розв'язане і 6 тисяч років тому, і задовго до виникнення перших цивілізацій, визнаних офіційною історичною наукою. Історики не визнають існування будь-яких політико-адміністративних структур раніше 4000 року до н.е.
Щоправда, вік Єрихона, розташованого в Палестині, оцінюється в 10 тисяч років. Те ж саме стосується і Баальбека, але без урахування об'єктів монументальної забудови. Тут загадка, яку обережно визнають навіть затяті адепти кабінетної археології.
Для можливості пояснити викладене нагадаємо основоположні історичні відомості:
- карта Пірі Рейса є справжнім документом, а не підробкою; імовірно виготовлена в Константинополі в 1513 році;
- на карті зображено західний берег Африки, південне узбережжя Південної Америки і Північний берег Антарктиди;
- Пірі Рейс не міг отримати інформацію про останній регіон від сучасних йому дослідників, оскільки Антарктида залишалася невідомою до 1818 року; знадобиться ще більше ніж 300 років, коли південний архіпелаг (те, що Антарктида не є материком, стало відомо тільки після 2010 року, коли вчені опрацювали результати картографічного знімання, проведеного за допомогою супутників) намалювали на світову карту;
- вільна від льодів берегова кромка Землі Королеви Мод, зображена на карті Реїса, є великою загадкою, оскільки останньою датою, коли її можна було обстежити й нанести на карту, є щонайменше 4000 рік до н. е., якщо правильними є наші методи геологічного та археологічного датування;
- Найраніша дата, коли таке завдання могло бути вирішене, мабуть, 9000 р. до н.е. - поки Землю Королеви Мод не поглинув льодовик.
Іншими словами, загадка карти 1513 року не стільки в тому, що на ній зображено континент, відкритий 1818 року, скільки в тому, що там видно вільну від льоду берегову лінію.
Сам Пірі дає нам відповідь у нотатках, написаних його рукою на полях карти. Він каже, що не несе відповідальності за первинну картографію. За його словами, карта 1513 р. базується на великій кількості першоджерел, невідомих на даний момент.
Деякі з них накреслені його сучасниками (включно з Христофором Колумбом), які на той час досягли Південної Америки і Карибського архіпелагу, інші ж належать до 4 століття до н.е. і більш ранніх періодів. Адмірал Пірі Рейс не називає авторів більш ранніх картографічних зйомок.
Однак 1963 року професор історії науки Кінського коледжу, штат Нью-Гемпшир, США, Чарлз Хепгуд запропонував нове рішення цієї проблеми. Він заявив, що частина карт, якими користувався адмірал, і особливо ті, що датуються 4 століттям до н.е., самі ґрунтуються на більш ранніх джерелах. Він стверджує про наявність доказів того, що Земля була детально картографована до 4000 до н.е. невідомою високорозвиненою в технологічному відношенні цивілізацією.
"Таке враження, - підсумовує вчений, - що точна інформація передавалася від народу до народу. Зйомка була проведена невідомим нам народом, від якого карти потрапили до критян і фінікійців, що були протягом більше тисячі років найбільшими мореплавцями античного світу. Існує свідчення того, що вони (карти) були зібрані та вивчені у великій Олександрійській бібліотеці в Єгипті; подальшу компіляцію виконували географи, які працювали там..."
З Олександрії, згідно з Хепгудом, копії цих компіляцій і деяких карт-оригіналів перемістилися до інших центрів освіти, зокрема й до Константинополя. Коли ж у 1204 році, під час 4 Хрестового походу, Константинополь був захоплений венеціанцями, карти потрапили до рук європейських моряків і шукачів пригод.
Більша частина цих документів стосувалася басейну Середземного та Чорного морів. Однак збереглися й карти інших районів, зокрема обох Америк, Арктики та Антарктики. Це свідчить про те, що стародавні мореплавці подорожували від полюса до полюса. Вони обстежили Антарктиду, коли її береги були вільні від льоду. Зрозуміло, що в них були навігаційні прилади, які далеко перевершували все, чим володіли люди в античну, середньовічну і нову епохи, аж до другої половини 18 століття. Якщо це так, то у віддалені часи існувала високорозвинена в технологічному плані цивілізація, що залишила після себе низку слідів, які потребують детальнішого і позадогматичного дослідження.
Ідея, сформульована в книзі Хепгуда 1953 року, по суті, є глобальною геологічною теорією, яка пояснює, як і чому значні ділянки Антарктиди залишалися вільними від льоду до 4000 року до н.е., а також багато інших геологічних аномалій на Землі. Його аргументи зводяться до такого:
- 1. Антарктида не завжди була покрита льодом і колись була набагато теплішою, ніж сьогодні;
- 2. теплішою вона була тому, що на той час фізично не перебувала на Південному полюсі, а розташовувалася приблизно за 2000 миль на північ. Це виводило її за межі Південного полярного кола і поміщало в зону помірного або холодно-помірного клімату;
- 3. Континент "перемістився" і зайняв своє нинішнє становище всередині Полярного кола в результаті так званого "зміщення земної кори". Цей механізм, який не слід плутати з тектонікою плит або дрейфом континентів, пов'язаний з періодичними рухами літосфери, зовнішньої кори Землі, як цілого "навколо м'якого внутрішнього тіла, подібно до того, як могла б переміщатися кірка апельсина навколо м'якоті, якби ослаб зв'язок між ними";
- 4. У процесі такої "подорожі" Антарктида поступово остигала, і на ній мало-помалу, але невідворотно наростала протягом кількох тисяч років льодова шапка, поки не набула нинішніх обрисів.
Теорія Хепгуда викликає питання: який механізм міг би викликати зусилля, достатнє для зміщення літосфери на таку відстань? Як не дивно, на це запитання відповів Енштейн, підбиваючи підсумок відкриттю Хепгуда:
"У полярному регіоні відбувається постійне накопичення льоду, який розміщується навколо полюса несиметрично. Обертання Землі діє на ці асиметричні маси, створюючи відцентровий момент, який передається жорсткій земній корі. Коли величина такого моменту перевершує деяке критичне значення, він спричиняє переміщення земної кори щодо розташованої всередині частини тіла Землі..."
Карта Пірі Рейса загалом містить дивовижне підтвердження тези про недавнє, в геологічних масштабах, заледеніння південного материка. А отже, підтверджує другу тезу про необхідність перегляду методології геологічного та археологічного датування. Занадто неточно і розмито...
