Стародавній Єгипет, піраміди та археологічні знахідки, які складно пояснити. Безліч фейків, відвертих маніпуляцій і навіть підробок. Нескінчені книги, популярні фільми й відсутність перевірених даних. Перші міфічні фараони, відомі тільки з переказів часів Середнього та Нового Царств.
Що ж поробиш, - єгиптологам потрібно шукати відповіді на незручні запитання. І пропонувати такі пояснення, щоб їх не підміняли аматорів. "Альтернативників" до проведення досліджень, звичайно, можна не допускати. Але проблему дефіциту знань про давній Єгипет, початок людської цивілізації, таким чином не вирішиш.
Мезоамериканська дискусія та археологія
Діалогу між науковцями, попри десятиліття запеклих суперечок, ми не спостерігаємо. Спільні конференції, симпозіуми, експедиції навіть не плануються.
Щобільше, археологи мають готові шаблони книжок і статей, тоді як аматори не мають достатньо знань, щоб виступити легальними опонентами. Конфлікт зрозумілий, але найдивовижніше, що ніхто й не хоче офіційних дебатів, - зараз ситуація дійшла до кризової точки, коли -окрема група дослідників відстоює тільки корпоративну точку зору, “підганяючи” нечисельні артефакти під власну теорію. Не дуже хвилюючись про верифікацію доказової бази.
До того ж ці "докази" часто перетворюються на ледве помітний образ справжньої науки: останні публікації з єгиптології або надто детальні та специфічні за своїм змістом, або мають відверто комерційний характер, орієнтуючись на масове залучення телевізійної публіки: цікаві факти перемагають факти археологічні, науково підтверджені.
Хоча і ті, й інші майже не помічають ще більш дивовижні споруди - на іншому континенті, в районі Мезоамерики. Мова йде про історичний регіон Північної та Центральної Америки, де виникли унікальні цивілізації майя, ацтеків, ольмеків, інших народів.
На наш погляд, піраміди, храми, палаци та стели Мезоамерики становлять виняткову історичну загадку, - адже вони не відповідають на просте питання: як стародавні майстри змогли висікти, транспортувати й укласти величезні кам'яні блоки без використання залізних інструментів та колеса? Як вони, не маючи інженерної практики, будували на вершинах гір і на скельних відступах?
Основна претензія до археологів полягає в тому, що теоретики шукають найпростіші відповіді, називаючи їх "очевидними". Наприклад: храми зводили за допомогою дерев’яних кременю та вогню. Докази? - Немає доказів.
Ну так, кремінь - це твердий і гострий мінерал, який можна знайти в природі або виготовити з уламків обсидіану, склоподібної лави. Кремінні інструменти - ножі, сокири, рубила - давали змогу висікати з достатньою точністю та ефективністю. Вогонь також відігравав важливу роль в обробці каменю, оскільки міг змінювати його фізичні властивості.
Однак проблема в тому, що твердість андезиту, з якого побудовано більшість споруд доколумбової Америки, становить 6,5-7,5 бала за шкалою Мооса. З урахуванням похибки в 0,5-1 бал. Ну, ніяк ти кременем їх не підлатаєш.
Що стосується транспортування й укладання масивних блоків. Пропонується що для їх переміщення по землі використовувались рейки з дерева. Однак археологи самі обмовляються, що йдеться лише про припущення. Жодних фізичних доказів цієї теорії у дослідників немає.
З підйомом величезних каменів зовсім тяжко. Ми виходимо з власного досвіду, а тому вимагаємо наявності важелів, лебідок або тросів. Тільки... ми не знаємо, в яку історичну епоху вони з'явилися. Як і того, чи використовувалися вони під час проведення будівельних робіт.
Приклад: товсті нитки, що нагадують канати. Так, використовувались. Під час риболовлі. А за допомогою рейок, можливо, перевозили маїс і зерно. На цьому наші реальні знання про повсякденне життя тої епохи закінчується.
Так, можливо, блоки кріпилися за допомогою розчину з глини. І всі роботи проводилися на висоті. Ми рідко зустрічаємо об'єкти на рівнині. Але — як? Спитайте у знайомого будівельника: що потрібно зробити аби підняти здорову кам’янюку на високу скелю, відшліфувати її, а потім поєднати з іншими кам’янюками? Так, щоб вийшов будинок?
Другий момент: традиційна теорія, за словами самих археологів, ґрунтується переважно на іспанських свідченнях, експериментальних реконструкціях і порівняльному аналізі зі стародавніми цивілізаціями Африки та Євразії. Знову маємо справу виключно з гіпотезами та фактологічними спекуляціями.
Теорія використання м’яких інструментів
На жаль, в історіографії Мезоамерики ви не знайдете пояснень усіх аспектів і деталей будівництва храмів і пірамід: точність, симетрія, геометрія чи орієнтація споруд - не ті категорії, якими оперує археологія.
Крім того, офіційна теорія стикається з деякими проблемами й розбіжностями в доказовій базі. Зокрема інженерного плану: нині ми не здатні відтворити деякі методи підйому й укладання блоків, використовуючи тільки примітивні засоби. Тому деякі дослідники пропонують альтернативні або додаткові теорії, які охоплюють такі фактори, як звукові хвилі, магнетизм, астрономія або навіть втручання інопланетян. До останньої версії ми, звісно, ставимося з посмішкою, але людям не заборониш вірити в дивацтва.
Отже, серед різноманітних теорій, які намагаються пояснити, як стародавні цивілізації Мезоамерики створювали складні та монументальні споруди з каменю, виділяється напівофіційна гіпотеза використання м'яких інструментів. Ця теорія припускає, що індіанці не використовували тверді та гострі інструменти з кременю.
Обробку, згідно з версією, проводили за допомогою дерева. Точніше кажучи, дерев'яних клинів, абразивних паст і навіть води, щоб повільно обточувати камінь до бажаної форми.
Звідси пояснюється високий ступінь геометрії, симетрія та орієнтація споруд, оскільки м'які інструменти нібито могли забезпечити “контрольований” процес обробки каменю.
Одним із прихильників цього підходу є американський архітектор Крістофер Данн, який вивчав піраміди Теотіуакана, Паленке і Чичен-Іци.
Він стверджує, що будівельники використовували дерев'яні клини для розколювання каменю за природними лініями шаруватості. Потім вони застосовували абразивні пасти з піску або золи для шліфування та полірування поверхні. Практично всі споруди мають дуже гладку й рівну поверхню без видимих слідів ударів або подряпин від кремінних інструментів (Dunn, 1998).
Він також припускає, що кам'яні блоки переміщували за допомогою гідравлічного тиску.
Піраміда Сонця. За офіційною версією, побудована приблизно у 2 ст. н.е.
А от піраміда Сонця в Теотіуакані, за словами дослідника, має кут нахилу 43 градуси 22 хвилини, що збігається з кутом нахилу орбіти Венери відносно площини екліптики. Так це чи ні, - на совісті Данна. Але класна теза з маркетингової точки зору, - читачі подібні історії дуже люблять.
Ще один прихильник теорії використання м'яких інструментів, російський науковець Олександр Головін, пише про змочені водою дерев'яні інструменти, оброблені вапном. (Головин, 2003).
- Однак теорія, по-перше, не пояснює спосіб транспортування й укладання кам'яних блоків на великих висотах або технологію створення складних рельєфів.
- По-друге, як ми вже писали, не всі види каменю піддаються обробці м'якими інструментами. Так, щоб було легко чи ефективно.
По-третє, у деяких колоніальних документах є згадки про те, що іспанці бачили індіанців, які висікали камінь за допомогою крем'яних рубал (Coe & Koontz, 2008). Але монахи опис процес будівництва звичайного, “бідного” житла, не сакральних споруд.
Теорія литих кам'яних блоків
Найпопулярніша версія серед альтернативників - теорія використання литих кам'яних блоків. Гіпотеза припускає промислові операції з величезними кам'яними блоками, що створилися шляхом лиття. Щось на зразок “холодної плавки” Патона. Але при роботі з андезитним матеріалом. Спочатку робилися деякі форми, потім у них заливали камінь, а “штучні” конструкції укладалися в монолітні структури.
В принципі, теорія пояснює відсутність швів між блоками, наявність різних кольорів і текстур каменю, а також складні форми та рельєфи.
Так, американський інженер Девід Хетчер Чайлдересс навіть припускає існування в ті часи технології зміни фізичних властивостей скальних порід.
Піраміда Сонця в Теотіуакані нікому не дає спокою: однорідна структура каменю без швів або тріщин.
Дослідник також зазначає, що різноколірні споруди могли бути пофарбовані за допомогою мінералів, доданих у розчин (Childress, 2000).
На думку російського дослідника Андрія Склярова, піраміди та храми Мезоамерики були побудовані невідомою високорозвиненою з технічного погляду цивілізацією. Моноліти створювалися практично миттєво, але яким чином вони переміщалися і з'єднувалися, залишається тільки гадати.
Можливо, використовували інструмент, що нагадує дискову пилу. Але, на думку вченого, для цього потрібно, по-перше, дуже багато енергії, яку потрібно звідкись взяти. А, по-друге, така пила має легко "працювати" з гранично твердими матеріалами (8-10 балів за шкалою Мооса).
Головна проблема й альтернативників, і археологів, на думку Склярова, полягає у відсутності археологічних знахідок будівельних інструментів. Будь-яких, - і тих, що відповідають офіційним трактуванням, і тих, що “підходять” для альтернативних теорій.
Все, що ми можемо, - будувати, хай навіть наукові, але повітряні замки. І формулювати проблеми, які насправді є: як відполірувати до блиску кам'яні блоки, перенести їх, підняти на висоти, викласти в порядку, відомому як "полігональна кладка"... нелегке завдання і для фізиків, і для інженерів.
І ми не знаємо, як її вирішити.
Теорія використання звукових хвиль
Найбільш оригінальна альтернативна теорія - це використання звукових хвиль. Тобто маніпулювання певними звуковими частотами для обробки каменю.
Дослідження показують, що звукові хвилі здатні викликати резонанс у камені, що, своєю чергою, може послужити основою для створення унікальної технології обробки твердих матеріалів.
Американський фізик Томас Т. Браун навіть не заперечує існування в давнину спеціальних звукових генераторів і приймачів для збереження звукових хвиль і перетворення їх на електричну енергію.
На його думку, згадану вище піраміду Сонця споруджували, використовуючи обладнання, яке генерувало звукові хвилі частотою 6 Гц. Але яким чином відбувається виробництво енергії, науковець не пояснює (Brown, 1978). Археологічних доказів на користь власної гіпотези він також не наводить.
Які можна зробити висновки?
У нас є три джерела, на які можна точно спертися.
- Перше - мегалітичні блоки в кілька десятків, а то й сотень тонн, оброблені дивовижним чином. Андезитні “заготовки” переносили, якщо справді переносили, на великі відстані, а також підіймати на дуже великі висоти.
- Друге - стародавня технологія видобутку й обробки каменю залишається головною загадкою цивілізацій Мезоамерики. Як вказує Скляров, навіть сучасним кам'янообробним підприємствам недоступні технології такого рівня - занадто точно, гладко і метрично вивірено.
- Третє - припустимо, ми розв'язувати проблему інструментів і технологій. Знайшли цілком раціональне і наукове пояснення. Виявили інструмент, археологічні свідчення; навіть фахівці з історії доколумбової Америки погодилися з загальними висновками (що само по собі фантастично).
Питання: а як були організовані будівельні роботи? Потрібно було залучити безліч людей, організувати процес, годувати умовних робітників тощо. Не буду вдаватися детально в масс-менеджмент.
Плюс селяни, воїни, управлінці, інші спільноти нікуди не поділися. Як і в цілому влада, індіанські протодержави, економіка тощо. Піраміди, звичайно, будувати треба, але й їсти хтось має готувати.
А це теж організаційний процес, який не вкладається в стандартну політологічну схему. Хоча б з точки зору гіперскладності соціальної задачі та рівня економічної активності тих часів.
Іншими словами: хто і коли будував?
