Марс - планета, яка постійно привертає увагу вчених і любителів космосу. Його поверхня та атмосфера зберігають безліч загадок, які потребують пояснення.
Одна з них - як Марс втратив свою щільну атмосферу і воду? Науковці впевнені, колись на Червоній планеті вирувала вода, а атмосфера була досить щільною. Багато гіпотез намагаються відповісти на це питання, але жодна з них не може задовільно пояснити всі дані, отримані за допомогою зондів, супутників і метеоритів.
Нещодавно в журналі International Journal of Astronomy and Astrophysics було опубліковано статтю, в якій пропонується незвична та доволі суперечливе пояснення загадки Марсу: планета стала природним ареалом термоядерних вибухів, спричинених власною геологічною активністю. Марсотруси та виверження вулканів змінили його ізотопний склад і призвели до втрати атмосфери.
Автор статті - доктор Джон Бранденбург, який працює в компанії Orbital Technologies Corporation у США. Він вивчив різні дані про Марс, отримані протягом останніх експедицій.
У своїй статті доктор Бранденбург звернув увагу на те, що Марс має кілька дивних особливостей у своїй атмосфері, які відрізняють його від Землі. Наприклад, співвідношення ізотопів ксенону й аргону, які утворюються під час радіоактивного розпаду, на Марсі вище, ніж на Землі. Це може свідчити про те, що на Марсі відбувалися ядерні реакції.
Крім того, співвідношення азоту на Марсі показує, що він втратив лише невелику частину своєї атмосфери за всю свою історію. Але як же тоді пояснити численні сліди води на його поверхні, включно зі стародавнім океаном на північних рівнинах?
Для розв'язання цієї проблеми Бранденбург запропонував гіпотезу LPARE (Large Planet Altering R-process Event) - великої планетної події, що змінює R-процес.
На його думку, 500 мільйонів років тому на півночі Марса раптово “здетонували” два потужних термоядерних вибухи. Вони були багатими на R-процеси, тобто призвели до появи важких радіоактивних елементів. В результаті планета втратила більшу частину своєї атмосфери, а також зазнала сильного опромінювання нейтронами, яке змінило ізотопний склад поверхневих скель.
Гіпотеза Бранденбурга підтверджується даними з марсіанських метеоритів та космічних апаратів, які досліджують Марс. Вона також пояснює інші ізотопні особливості Марса, наприклад, гіперабундантність криптону у марсіанському повітрі та наймолодших метеоритах Марса.
Хоча наразі немає переконливого пояснення для ядерних подій, гіпотезу можна перевірити за допомогою пов'язаних ядерних продуктів, таких як Pu-244.
Сам науковець не дає конкретного пояснення, хто або що стояло за термоядерними вибухами, але не виключає будь-яких рішень. Навіть фантастичні, враховуючи останні інтерв'ю.
Дослідник сподівається, що його гіпотеза стимулюватиме подальше дослідження Марса та його геологічну історію. Він також зазначає, що його позиція не суперечить ідеї про існування життя на Марсі в минулому або навіть сьогодні.
