Коли 2013 року вибухнула Челябінська вогняна куля, вона засипала Землю відносно рідкісним типом метеоритів.
Особливістю челябінських і подібних до них метеоритів є їхні темні прожилки, що утворилися внаслідок ударного потемніння. Однак учені-планетологи досі не могли визначити найближче астероїдне джерело таких метеоритів, пише Альтернативна наука.
У новій роботі, опублікованій у журналі Planetary Science, науковці Аризонського університету (UArizona) визначили об'єкт під назвою 1998 OR2 як одне з потенційних джерел метеоритів з ударним потемнінням.
Навколоземний астероїд завширшки майже 2 км зблизився із Землею у квітні 2020 року. Але раніше, коли його шматки відірвалися, вони впали на поверхню планети. Таким чином виник Челябінський метеорит.
"Ударне потемніння - це процес зміни, викликаний, коли щось б'є по планетарному тілу досить сильно, щоб температура частково або повністю розплавила породи і змінила їхній зовнішній вигляд", - пояснює провідний автор дослідження Адам Беттл, аспірант Університету штату Аризона.
"Такий процес неодноразово спостерігався в метеоритах, але на астероїдах він помічений лише в одному або двох випадках".
Співавтор дослідження Вішну Редді виявив ударне потемніння на астероїдах головного пояса в 2013 і 2014 роках. Редді спільно з професором інженерних наук Роберто Фурфаро очолює лабораторію з вивчення космічного простору в Місячній і планетарній лабораторії. Беттл працює в лабораторії з 2019 року.
"Ударні впливи дуже поширені на астероїдах і будь-яких твердих тілах у Сонячній системі, тому ми бачимо ударні кратери на знімках космічних апаратів. Але ефекти ударного розплаву та ударного потемніння на метеоритах, отриманих з цих тіл, зустрічаються рідко. Виявлення навколоземного астероїда, на якому домінує цей процес, має значення для оцінки небезпеки зіткнення", - каже Редді.
"Робота Адама показала, що звичайні хондритові астероїди можуть виглядати як вуглецеві в наших інструментах класифікації, якщо вони зазнали ударного потемніння. Ці два матеріали мають різну фізичну міцність, що важливо при спробі переорієнтувати небезпечний астероїд".
Для свого дослідження Беттл, Редді та їхня команда використовували систему RAPTORS для збору даних про склад поверхні об'єкта 1998 OR2. Вони визначили, що космічний камінь схожий на звичайний хондритовий астероїд, які містять мінерали олівін і піроксен та мають світліший вигляд.
Але коли команда прогнала дані через інструмент класифікації, виникло припущення, що "піддослідний" являє собою вуглецевий астероїд - він темного кольору і не має характерних особливостей.
"Ця невідповідність була однією з тих речей, яка змусила дослідити потенційні причини розбіжності", - каже Баттл.
"Астероїд не є сумішшю звичайного хондриту і вуглецевих астероїдів, скоріше, це звичайний хондрит, заснований на його мінералогії, який був змінений - ймовірно, внаслідок процесу ударного потемніння - і має вигляд як вуглецевий астероїд для інструменту класифікації".
Гіпотезу про ударне потемніння висунуто наприкінці 1980-х років, але вона не набула розвитку і залишалася невивченою до 2013 року, коли над Челябінськом пронеслася вогняна куля - з явними характеристиками ударного потемніння.
Вчені, включно з Редді, почали вивчати це явище, і незабаром астроном виявив перші об'єкти між Марсом і Юпітером. На Землі тільки 2% хондритових метеоритів тією чи іншою мірою зазнали ударного впливу, впевнений Беттл.
Дослідники змогли виключити безліч інших можливих причин, через які 1998 OR2 зарахований до вуглецевих астероїдів, а не до звичайних хондритів.
Однією з можливих причин розбіжності може бути космічне вивітрювання, під час якого вплив космічного середовища спричиняє зміни на поверхні непрошених космічних гостей.
Але навіть якщо це так, то астероїд здавався б трохи червонішим, ніж насправді.
Ударне потемніння - це процес, який може придушити появу олівіну і піроксену і водночас затемнити поверхню астероїда, - тоді він має вигляд вуглецевого астероїда.
