За словами іранського археолога, існує безліч доказів, що вказують на доісторичне походження поселень у районі Керманшах, на плоскогір'ї Ірану.
"Крім того, географія цього регіону рясніє стародавніми пам'ятками, на які вплинуло безліч чинників".
Хейдарі-Гуран виголосив промову з нагоди 16-ї річниці реєстрації Бісотуна у списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
"Бісотунському напису 2500 років, він по-своєму унікальний. Бісотун - найбільша у світі текстова панель, написана клинописом трьома мовами - аккадською, еламською та давньоперською", - пояснив він.
"Регіон Керманшах - це мільйон років археологічної безперервності, і в нас немає розриву протягом цього періоду, що пояснюється географією регіону. Велика кількість джерел, родючий ґрунт через гірську місцевість і річки сприяли такій безперервності", - пояснює Хейдарі-Гуран.
У листопаді минулого року група археологів під його керівництвом виявила на околиці Керманшаха кам'яні знаряддя праці, імовірно, створених Homo erectus, вимерлим видом архаїчної людини.
Вчений, щоправда, запевняє, що прямих доказів господарської діяльності Homo erectus немає. Сокири і ножі могли бути зроблені й іншими видами стародавніх людей.
"Під час тижневого дослідження було виявлено десятки кам'яних сокир, посуд і материнське каміння, що відносяться до періоду нижнього палеоліту, які за своїми технічними характеристиками й типологією належать до ашельської епохи", - каже археолог.
"Це перший випадок за останні 60 років, коли в Керманшаху було виявлено знаряддя праці епохи палеоліту".
"У 1960-х роках археологічна місія з Чиказького університету під керівництвом Роберта Брейдвуда виявила кам'яну сокиру біля села Гакіє, і відтоді не було повідомлень про виявлення подібних інструментів у цьому районі".
Такі сокири відносяться до періоду нижнього палеоліту; їх було виготовлено в проміжку між 250 000 років і 1,5 млн. років тому, пояснює археолог.
В іншому місці свого виступу Хейдарі-Гуран зазначив, що нещодавно виявлені кам'яні знаряддя можуть належати до періоду від 700 000 до мільйона років тому.
"Оскільки в даний час немає абсолютної історіографії цього людського поселення, неможливо назвати точну дату створення інструментів, але можна передбачити дату приблизно від 700 000 до одного мільйона років тому".
Передбачається, що в той час по Іранському плато бродили Homo Erectus. Однак дослідження 2019 року, опубліковане в журналі Journal of Human Evolution, вказує, що перші люди - неандертальці - з'явилися на території сучасного Ірану десь 40-70 тисяч років тому.
До кінця XX століття неандертальці вважалися генетично, морфологічно і поведінково відмінними від сучасних людей. Однак недавні відкриття, що стосуються цієї добре збереженої викопної євразійської популяції, виявили схожість між живими й архаїчними людьми.
Неандертальці жили до і під час останнього льодовикового періоду. Вони створили успішну культуру зі складною технологією виготовлення кам'яних знарядь, що ґрунтувалася на полюванні, деяких видах збирання та зборі місцевих рослин. Їхнє виживання протягом десятків тисяч років є чудовим свідченням людської адаптації.
Гірський масив Загрос у південно-західному Ірані, що простягається на північний захід-південний схід від прикордонних районів східної Туреччини та північного Іраку до Ормузької протоки, має довжину близько 1600 км і ширину понад 240 км.
