Космологи не впевнені в тому, як помре наш Всесвіт. Але вони абсолютно переконані, що він закінчиться. Оскільки в нього був початок, буде і кінець.
Приблизно через п'ять мільярдів років Сонце спопелить Землю дотла, - якщо тільки люди не загинуть раніше.
Кеті Мак - астрофізик з Інституту теоретичної фізики Периметр у Ватерлоо, Онтаріо. Вона вивчає ймовірні долі Всесвіту.
У своїй книжці "Кінець усього (з астрофізичного погляду)" вона досліджує наукові факти, які вражають уяву та лежать в основі різних сценаріїв кінця сущого, а також розмірковує про сенс існування, коли ніщо - навіть Всесвіт - не триватиме вічно.
Мак поговорила з ведучою програми IDEAS Нахлою Айєд про теорії загибелі Всесвіту.
Ось невеликий уривок з їхньої бесіди:
Ви говорите про теплову смерть і вакуумний розпад - усе це звучить так апокаліптично. Але є ще один неминучий варіант долі Всесвіту, про який ви пишете, - Великий розрив. Не могли б ви коротко пояснити, що це таке?
Великий розрив - це можливість, коли темна енергія поводиться не так, як зазвичай.
Темна енергія - це якийсь таємничий матеріал, який, схоже, присутній у всьому Всесвіті і змушує розширюватися наш світ дедалі швидше. І наше найкраще припущення на даний момент - космологічна постійна. Це щось, що є просто властивістю простору.
Але якщо це щось, що змінюється з часом і стає потужнішим, і якщо кількість темної енергії і кожен маленький шматочок простору збільшується з часом, тоді вона не просто відсуває галактики одна від одної, вона починає розширювати їх зсередини.
Вона накопичується всередині об'єктів, усередині пов'язаних структур, таких, як галактики і сонячні системи, а також усередині твердих об'єктів, на зразок планет.
І
ви можете зробити висновок, що її вплив на Всесвіт загалом полягає в тому, що він швидко розширюється, розширюється і розширюється до такої міри, що можна розрахувати дату, ґрунтуючись на певних показниках теорії. Ви можете розрахувати час у майбутньому, коли весь Всесвіт розірветься на частини. Це і є Великий розрив.
Хоча це малоймовірно, однак виходячи з того, що ми знаємо, як працює темна енергія, такий сценарій не можна повністю виключати. Вся справа в розумінні темної енергії, а ми її не розуміємо. У нас є деякі ідеї, але ми не знаємо, що це таке.
Мені цікаво, який ефект справляє робота в усвідомленні сценаріїв кінця Всесвіту. Адже, як ви кажете, деякі з чинних моделей припускають, що він проіснує ще трильйони років. Здається, це вічність, але насправді це не так. Наскільки тривожною або такою, що викликає занепокоєння у вас та інших учених і людей загалом, є ідея про те, що Всесвіт не існуватиме вічно?
Під час написання цієї книги я опитувала своїх колег. Я цікавилася науковим обґрунтуванням різних можливостей, розпитувала про спостереження, які потрібні для встановлення меж тощо.
У кожному інтерв'ю я обов'язково запитувала: "Що ви відчуваєте, коли говорите про смерть Всесвіту? Що це означає для вас особисто?"
Відповіді були найрізноманітніші. Деякі люди говорили, що це нормально, ми маємо бути тимчасовими. Це просто частина життя. Інші стверджували, що це тривожна ідея - тому активно працюють над варіаціями циклічного всесвіту.
Багато людей знаходять таку точку зору дуже тривожною. Ідею про те, що ми не вічні, навіть якщо під вічністю маємо на увазі щось настільки віддалене в майбутньому, що не можна навіть уявити.
В ідеї, що все буде знищено, є щось тягуче. І все, що ми бачили, все, що ми пережили, припиниться. У нас не буде спадщини в майбутньому. Я думаю, що це турбує більше, ніж інші аспекти, тому що якщо я думаю про власну смерть, я думаю: "Я помру. Усі вмирають".
Але я щось зроблю. Я зроблю внесок у свою галузь. Я напишу книгу. Я зроблю чиєсь життя кращим. Можливо. Інші люди скажуть: "Я побудував дивовижний будинок", або "У мене діти, які відкрили дивовижні речі", або щось ще.
У людей є спадщина, яка важлива для них, коли вони думають, що їхнє життя добігає кінця. А якщо всесвіт закінчиться, то ні в кого з нас не залишиться жодної спадщини... Але в якийсь момент настане час, коли всі людські зусилля будуть стерті. Що дуже тривожно.
Це ваше спостереження, чи відчуття?
І моє відчуття теж. Мені не подобається сама думка про це. Я не хочу, щоб всесвіт закінчився - мені подобається тут. Тож так, для мене це теж протистояння. Одна з речей, про які я говорю в книзі, - спроба впоратися з думкою, що ми не вічні і що ніщо з того, що ми робимо, не вічне.
Нам потрібно знайти якийсь сенс у всесвіті, який не залежить від майбутнього. Ми повинні самі знайти сенс, знайти якийсь спосіб надати всесвіту значущості та мети, не покладаючись на щось із категорії "О, зрештою, все буде добре", тому що це не так.
Друкується за CBC.ca
