Майже ідеально збережена скам'янілість стародавньої людини, так званий Харбінський череп, зберігається в Музеї геонаук у Хебейському університеті. Найбільший із відомих черепів Homo, на думку вчених, належить нещодавно відкритому виду під назвою Homo longi або "людина-дракон". Їхні висновки, опубліковані 25 червня в журналі "Інновації", дають змогу припустити, що рід Homo Longi може бути нашим найближчим родичем - і потенційно здатний змінити наше розуміння еволюції людини.
"Харбінська скам'янілість - одна з найповніших скам'янілостей черепа людини у світі", - каже автор статті Цян Цзі, професор палеонтології Хебейського університету. - Ця скам'янілість зберегла безліч морфологічних деталей, які дуже важливі для розуміння еволюції роду Homo і походження Homo sapiens".
Як повідомляється, череп було виявлено в 1930-х роках у місті Харбін китайської провінції Хейлунцзян. Масивний череп вміщував мозок, який можна порівняти за розміром із мозком сучасної людини, але мав великі, майже квадратні очниці, товсті надбрівні дуги, широкий рот і величезні зуби.
"Незважаючи на типові риси архаїчної людини, харбінський череп являє собою мозаїчне поєднання примітивних і похідних ознак, що відрізняє його від усіх інших видів Homo", - каже Цзі.
Учені вважають, що череп належав чоловікові віком 50 років, який жив у лісистій заплавній місцевості у складі невеликої громади.
"Як і Homo Sapiens, вони полювали на ссавців і птахів, збирали фрукти й овочі, а можливо, навіть ловили рибу", - зазначає автор роботи Сіцзюнь Ні, професор приматології та палеоантропології Китайської академії наук і Хебейського університету. З огляду на те, що харбінська особина, найімовірніше, була дуже великою, а також на місце, де був знайдений череп, дослідники припускають, що Номо longi могли бути пристосовані до суворих умов довкілля, що дало їм змогу розселитися по всій Азії.
Використовуючи низку геохімічних аналізів, Цзі, Ні та їхня команда датували харбінську скам'янілість 146 000 років тому, віднісши її до середнього плейстоцену, динамічної епохи міграції людських видів. Вони припускають, що Номо longi і Номо Sapiens зустрічалися в цю епоху.
"Ми бачимо безліч еволюційних ліній видів і популяцій Homo, що співіснували в Азії, Африці та Європі в той період. Тож, якщо Homo lapiens справді дісталися Східної Азії так рано, вони могли мати шанс взаємодіяти з Homo longi, а оскільки ми не знаємо, коли зникла харбінська група, могли бути й більш пізні зустрічі", - каже автор Кріс Стрінгер, палеоантрополог із Музею історії природи в Лондоні.
Зазирнувши ще далі в минуле, дослідники також виявили, що Homo longi - один із наших найближчих родичів гомінінів, навіть ближчий до нас, ніж неандертальці.
"Широко поширена думка, що неандерталець належить до вимерлого роду, який є найближчим родичем нашого виду. Однак наше відкриття дає змогу припустити, що виявлена нами нова лінія, до якої входить Homo longi, є фактичною сестринською групою Homo Sapiens", - каже Ні.
Проведена реконструкція древа життя людини також припускає, що спільний предок, який ми поділяємо з неандертальцями, існував ще в більш ранній період.
"Час розбіжності між Homo Sapiens і неандертальцями може бути навіть глибшим в еволюційній історії, ніж заведено вважати, - більше одного мільйона років, - каже Ні. - Якщо це правда, то ми, ймовірно, розійшлися з неандертальцями приблизно на 400 000 років раніше, ніж вважали вчені".
Дослідники кажуть, що результати, отримані з харбінського черепа, здатні переписати основні елементи еволюції людини. Аналіз історії життя Homo Longi дозволяє припустити, що це були сильні, витривалі люди, чиї потенційні взаємодії з Homo Sapiens сформували нашу історію.
"Загалом, харбінський череп дає нам більше доказів для розуміння розмаїття Homo та еволюційних стосунків між цими різними видами та популяціями Homo", - каже Ні. - Ми знайшли нашу давно втрачену родинну лінію".
