Можливо, сьогодні Марс виглядає сухим як пустеля, але колись він був настільки вологим, що цілі ландшафти формувалися під впливом шаленої води.
Бурхливі повені мчали червоною планетою, прорізаючи ущелини в марсіанській поверхні й осаджуючи величезну кількість седиментарних порід, які формували ландшафт планети. Однак, на відміну від Землі, ці потопи проходили швидко, протягом лише кількох тижнів.
Згідно з нещодавно опублікованим дослідженням, джерелами повеней були переповнені озера і кратери, поширені по всій території четвертої планети від Сонця.
"Якщо ми замислимося над тим, як седиментарні породи переміщалися по ландшафту на стародавньому Марсі, то повені внаслідок прориву озер були справді важливим процесом", - каже геофізик Тім Гудж із Техаського університету в Остіні.
"І це трохи дивовижний результат, тому що протягом тривалого часу вони вважалися аномаліями".
Порівняно із Землею, Марс багатий на кратери. Це пов'язано з тим, що ерозія і тектонічна активність стерли з поверхні Землі безліч слідів "космічних гостей"; як наслідок, дві планети мають абсолютно різні профілі поверхні.
Численні стародавні кратери на Марсі свідчать про те, що мільярди років тому, коли Червона Планета була вологою, кратерні озера відігравали значну роль у формуванні погоди.
Відомо, що коли ці озера переповнювалися і виходили за межі кратерів, вони спричиняли руйнівні повені. Раніше проведені дослідження на основі супутникових знімків виявили глибокі ущелини і долини, витіснені водою.
Цього разу Гудж і його колеги застосували інший підхід. Замість аналізу окремих кратерів та їхнього оточення, дослідники зосередилися на 262 кратерних озерах.
Завдяки багаторічним дослідженням Марса із супутників, у нас є безліч докладних зображень його поверхні. Використовуючи ці знімки, вчені склали карти річкових долин на всій планеті.
Дослідники використовували ці карти і розділили річкові долини на дві групи: пов'язані з проривом кратера і утворені далеко від них, що вказує на більш поступовий процес формування сучасного ландшафту.
Також вчені визначили обсяги вивітрених долин, ґрунтуючись на вимірах глибини і ширини, отриманих за допомогою супутникових даних.
У підсумку дослідники зробили дивовижні висновки.
Долини, утворені внаслідок повеней після руйнування кратерів, становлять лише 3% від довжини долин, сформованих водою на поверхні Марса. Однак ці 3% виявилися глибшими за решту річкових долин - середня глибина кратерних долин становить 170,5 метрів, тоді як середня глибина "поступових" долин - лише 77,5 метрів.
Якщо підрахувати всі дані, то кратерні долини становлять щонайменше 24% обсягу річкових долин на Марсі.
Оскільки цей ефект був доволі різким, дослідницька група дійшла висновку, що він міг мати довгостроковий вплив на навколишній ландшафт і річкові системи, незважаючи на короткочасність самих повеней. Глибокі долини, вириті повенями, могли встановлювати нові мінімальні рівні для водних потоків.
Усе це може пояснити деякі характеристики топографії Марса, які зазвичай пов'язують із кліматом, наприклад, опуклі флювіальні долини, стверджують учені. Однак це може бути також реакцією на зміну базового рівня, спричинену марсіанськими повенями.
Можна припустити, що аналогічні процеси відбуваються і на інших планетах, таких як Земля. Хоча скелясті планети Сонячної системи мають багато подібностей, їхні відмінності також можуть бути значними.
"Коли кратери наповнюються водою, у них накопичується велика кількість енергії, яку необхідно звільнити", - пояснює Гудж. "Логічно припустити, що формування Марса відбувалося під впливом серії безперервних катастроф."
