Хоча деякі аспекти еволюції Homo sapiens можуть здатися неактуальними в сучасному світі, важливо зрозуміти, що наше тіло і мозок - це результат природних змін, які відбувалися впродовж багатьох тисячоліть. Багато аспектів, які розвинулися в процесі еволюції, досі займають важливе місце в нашому повсякденному житті.
Наприклад, наші високорозвинений мозок і мовлення дозволили створювати складну культуру, передавати знання і спілкуватися між собою. Вони мають велике значення для сучасної людини, адже проживання в складних суспільствах залежить від співпраці та обміну інформацією з іншими людьми.
Зовнішні аспекти еволюції, такі як фізичні особливості, також можуть мати свої значення. Наприклад, хоча наші тіла адаптовані до деяких сучасних умов життя, багато фізичних рис, які розвивалися протягом надзвичайно довгого часу, все ще надають певні переваги. Особлива структура рук і пальців дозволяє виконувати різноманітні завдання і роботи, включаючи розробку інструментів та продукування технологій.
Зайві елементи людського тіла
Апендикс - це невелика кишкова виступка, зазвичай прикріплена до товстої кишки. Як біологічна структура, він служить певним резервуаром для доброї бактеріальної флори, а також відповідає за роботу імунної системи.
Проте сучасні дослідження говорять, що апендикс людини втратив більшість своїх первинних функцій. Існують навіть кілька теорій щодо ролі апендикса у минулому. Так, у багатьох травоїдних тварин він виконував функцію перетравлювального органу для рослинної клітковини.
Інша теорія вказує на “транзитне” місце апендикса, - він був необхідний для швидкої адаптації, коли ранні види homo часто змінювали ареали свого проживання. Осілий образ життя фактично знецінив корисний функціонал апендикса.
У сучасної людини він все частіше стає джерелом проблем, таких як апендицит - запальний процес, що може виникнути через забруднення або блокування роботи організму. Апендицит може призвести до серйозних ускладнень і навіть загрожувати життю. З цього погляду апендикс вважається у сучасній фізіології "зайвим" органом.
Крім того, Вухо Мюллера (також відоме як м'яз на вухах або м'яз-лєватор вух) - це маленький м'яз, який розташований позаду вуха і відтягує або підіймає вухо. Це залишок м'яза, який колись допомагав котам та собакам рухати вухами, щоб краще сприймати звуки та сигнали.
У сучасної людини вухо Мюллера втратило свою функціональність, хоча в деяких людей воно ще працює! Але не виконує ніякої біологічної ролі. Так, може бути індивідуальною особливістю конкретної людини.
Культура — це зайвий аспект еволюції homo
Один з ключових аспектів еволюції полягає в тому, що природа формує організми таким чином, щоб вони досягали успіху у своєму природному середовищі. Історично, дике середовище, в якому еволюціонували наші предки, вимагало швидких реакцій на небезпеку і були корисними для виживання.
На думку відразу спадає реакція "бій або втеча" (стресова реакція). Вона виникла як спосіб впоратися з потенційною загрозою у дикому, незвичному середовищі, де важливо швидко виявити загрозу і втекти від хижака або бути готовим до боротьби.
Однак, у сучасному світі соціального контексту, ці реакції майже неефективні або навіть шкідливі. В ситуаціях, коли не існує фізичної загрози життю, такі фізіологічні рефлексії призводять до непридатних результатів, провокують агресію, конфлікти або навіть погіршують фізичне і психічне здоров'я.
В сучасному суспільстві, де переважають складні соціальні взаємодії й стресори, важливо розвивати адаптивніші стратегії для ефективного управління інтеракціями та реагуваннями на зовнішні (часто неприродні) виклики.
Цей аспект еволюції можна розглядати як зайвий, оскільки в сучасному світі багато соціобіологічних реакцій не відповідають потребам і вимогам “здорового” суспільства.
Однак, варто зазначити, що еволюція лише пристосовує організми до наявних умов. А такі умови все частіше змінюються надприродним, соціальним образом.
Соціальна поведінка виникає в то числі завдяки цілеспрямованості інтелекту. Тобто інтелект може виступати рушійною силою і природного, і статевого відбору. Ніхто не стане сперечатися з думкою, що розумові здібності дають перевагу в середовищі, де ми живемо.
Але в минулому такого роду адаптації могли бути корисними для виживання наших пращурів в інших, переважно природних, умовах. Проте, зміна умов і середовища, а також поява культурного розвитку, призвели до того, що деякі аспекти цих адаптацій стають некорисними або навіть шкідливими для соціального виживання.
Наприклад, людське тіло має природну схильність до зберігання жирів, - у людей не завжди був вільний доступ до їжі. Однак зараз, коли їжа перестала бути надзвичайним дефіцитом, виникає схильність до ожиріння, масово розвиваються пов'язані з ним проблеми здоров'я.
Також, певні соціальні та поведінкові аспекти нагадають далеку еволюційну історію.
“Дике” прагнення до конкуренції та володіння ресурсами - явно спадкова риса, пов'язана з нашими пращурами, які змагалися за обмежені ресурси. Але в сучасному світі така поведінка призводить до розбудови штучних, надприродних, ідеологічних структур, хоча й виправдовує “природне” право на фізичне виживання.
