У Луксорському храмі один із пам'ятників Рамзеса II, начебто звичайного з першого погляду, зберігає в собі одразу кілька незвичайних особливостей, які складно назвати просто випадковостями.
Альтернативні історики, які стверджують, що в давнину існувала цивілізація з високорозвиненими технологіями, досить часто наводять як приклад саме цей пам'ятник.
Якщо уважно подивитися на зображене обличчя Рамзеса II, можна сказати, що воно симетричне... Але людським поглядом не помітити того, що воно ідеально симетричне, в точності до міліметра! Це було з'ясовано під час фотометричного аналізу та накладання зображення однієї частини обличчя на іншу.
Дивно тут те, що статуя такого розміру висікалася ось зубилом і каменем. У кращому разі замість каменю була подоба сучасного молотка.
Ще однією цікавою особливістю цього пам'ятника є його точність за формою, тобто будь-яку частину обличчя Рамзеса можна описати колами одного діаметру, як у профіль, так і в анфас. Саму статую виконано з граніту, який має твердість 8 за шкалою Мооса. Тобто обробка такого матеріалу можлива як мінімум алмазними свердлами, і то не факт.
Нагадаємо, нині граніт обробляють за допомогою потужних пилок, лез з алмазним напиленням, і з використанням потоку води для уникнення перегріву.
А тепер давайте об'єднаємо всі ці факти: Три тисячі років тому, в Стародавньому Єгипті примітивним зубилом і каменем люди висікали обличчя свого фараона на граніті з ідеальною симетрією, з точністю до міліметра.
Ніхто толком не може пояснити, як вдалося це зробити єгиптянам 3000 років тому. Хіба що прийняти версію археологів про те, що в Стародавньому Єгипті були дуже хороші майстри своєї справи, які "раптом" втратили свої навички відразу ж після будівництва семи великих пірамід.
