"Я хочу знати, якими були кроки,
за допомогою яких люди перейшли
від варварства до цивілізації".
Коли Вольтер висловив ці думки, він закликав до перегляду поглядів на “темне середньовіччя” в контексті європейської цивілізації.
Проте, через 250 років, його слова набувають нового значення. Немає потреби жалкувати про фрукти, які були з’їдені нашими предками, просто тому, що вони були солодкими і висіли на деревах.
Ми повинні зрозуміти, що релігія може адаптуватися до будь-якої точки зору, щоб підкреслити свою важливість: вона вимагає інтерпретації людини як “вершини еволюції” і історії як самоеволюції духу, щоб закріпити домінування церкви, ідеально над душею і тілом.
Звідси бажання співпрацювати з офіційною корпоративною історією, яка виконує роль інквізиції, але в м’якій, постмодерністській формі. Відкриття, безумовно, будуть зроблені рішучими дослідниками, але навіть найвидатніші з них тільки додадуть глибину і деталі до картини, яку вже створили попередні покоління.
Це не тому, що вони безталанні, а тому, що їм це не дозволено. Відхилення від догми або парадигми жорстоко карається. Тому наука спрямована на систематизацію, асиміляцію попереднього досвіду та освіту на основі культу минулого.
Важливим є не сам науковий текст, а список літератури, який до нього додається. Псевдорелігійність полягає в переконанні, що ми вже все знаємо про природу та її закони.
Або майже все. Щодо минулого - з усіма його корпоративно-історіософськими та дослідницькими змовами, що формують “правильні інтерпретації” та studies code для академічної спільноти.
З іншого боку, немає більше прихованої під землею Трої, але є чітка настанова: час створення Сфінкса може бути відсунутий не далі ніж на 7000 рр. до н.е., коли прерія Сахара перетворилася на пустелю Сахара.
З геологами і палеокліматологами вже сперечатися з цього приводу неможливо, а ось переглянути передісторію людства, вибачте, духу не вистачає. Тож усе, що залишається робити, - постійно класифікувати, каталогізувати й коментувати.
Пройти через купу черепів, гончарних виробів і наштовхнутися на прилеглий кар’єр, щоб потім заявити, наприклад, що цивілізація острова Пасхи загинула через те, що вдосконалювала знаряддя праці.
Ну так, кар’єр використовували. А як ви думали? Сировину звідкись треба було добивати. Чи, на думку академіків, ножі, коси й сокири робилися з повітря? До чого тут узагалі загибель цивілізації? Чи винен технічний прогрес, що позбавляє дідуся на небесах права маніпулювати людьми?
Однак вищесказане - це ще й привід хвилюватися при кожному історичному відкритті. Коли Клаус Шмідт знову відкрив Гобеклі Тепе, ми були вражені, як мало ми знаємо про нашу власну історію.
Гобеклі Тепе - це монументальний комплекс, мегалітичні кам’яні споруди з явними слідами машинної обробки (низка дослідників навіть вважають, що йдеться про так звану “пластилінову” технологію, відому передусім по Південній Америці).
Причому самі археологи змушені датувати Гобеклі Тепе в 13 000 років. Цікаво, що ті ж дослідники говорять про його штучне поховання з невідомих причин 8000 років тому.
Після цього “визнання” жодного самобичування не відбулося, практично ніхто не намагався привернути загальну увагу до того факту, що все наше розуміння людської історії було відразу знищено.
Над експедиціями Андрія Склярова та його дослідницької групи посміялися в нульових, і глибоке мовчання археологів знову повернуло нас до історичних догм. А що ви від них хочете? Рівень суперечки "сам дурень!", не вище. Хоча ніхто не забирає питання, хто побудував Гобеклі Тепе і як.
Проблема ускладнюється тим, що суспільство, яке спорудило мегаліти, має володіти не тільки високотехнологічними знаннями, а й розвиненою економікою, регіональною організацією праці та складним соціальним устроєм, за умови, що ми маємо справу з масовим будівництвом, де задіяні колосальні ресурси.
Але археологи продовжують марити про невеликі групи збирачів-мисливців, пов'язаних між собою кровноспорідненими зв'язками. Хоча насправді потрібно висувати інші, нехай навіть неймовірні, гіпотези.
Наприклад: будівництво мегалітичного комплексу здійснювалося на основі аналогії "холодного зварювання" Патона, тылькт в якості матеріалу використовувався камінь, а не метал. Чому б і ні? Але ми живемо в іншій, догматичній реальності, що пропонує зовсім іншу, трансцендентальну до історії логіку:
"Ідея релігійного пам'ятника, побудованого мисливцями-збирачами, суперечить більшій частині того, що ми думали про релігійні пам'ятники і про мисливців-збирачів. Традиційно вважається, що мисливцям-збирачам бракує складних символічних систем, соціальних ієрархій і поділу праці, які потрібні, перш ніж побудувати мегалітичний храм площею двадцять два квадратних акра".
Манія істориків бачити в будь-якій споруді могильник або культову споруду, звісно, вбиває. Але куди, вибачте, може привести релігійне, споконвічно орієнтоване на пошук божественного?
Хоча, з іншого боку, мужність археологів межує з божевіллям - це ж як потрібно було поєднати дикі племена, високі технології та державний устрій!
Запитаєте, - навіщо? - а щоб не переглядати часову історичну шкалу. Єгипет, Месопотамія - 5000 років - а потім всі інші. Домовилися ж.
Той же Шмідт щось бурмоче про "орди рабів" і нескінченні "війни за територію".
Але раби і війни - це вже соціальна організація. Хоча історики - не соціологи, вони цього не розуміють. Для них головне запропонувати що завгодно, аби уникнути сумнівів в ортодоксальній моделі власної "науки". Що завгодно, аби не починати мислити самостійно.
Цікаві факти:
1. Гобеклі Тепе вважається найдавнішим храмовим комплексому світі.Офіційне датування - 12 000 років.
Чому саме храм — повторюватися не будемо. Але з приводу віку є питання. Справа в тому, що Археологи виходили з даних радіовуглецевого аналізу. Цей метод базується на вимірюванні кількості радіоактивного ізотопу вуглецю-14, який міститься в органічних залишках - дерева, кісток, зерна тощо.
Ми знаємо, що вуглець-14 утворюється в атмосфері під дією космічного випромінювання і потрапляє в живі організми за допомогою фотосинтез або харчування. Після смерті організму, вуглець-14 поступово розпадається, зменшуючи свою кількість у відношенні до стабільного ізотопу вуглецю-12.
А швидкість розпаду вуглецю-14 відома і становить приблизно 5730 років. Але присутність кісток не означає постійної стоянки, тим більше розвинутого поселення. А люди пізнього камінного віку постійно рухалися, намагаючись знайти комфортне місце для проживання.
Тобто: коли з’явилися поселенці і залишилися на цьому місці — ми не знаємо. Як й не знаємо, коли розпочалися будівельні роботи. Так що насправді дані радіовуглецевого аналізу можна трактувати по-різному. По факту у нас є місце стоянки,де, може бути, з’явилася конструкція з поки що невиясненим функціоналом.
2. Комплекс складається зкам’яних стовпів, висотою в два-три людських зросту, покритих таємничими рельєфами. Це ще одна ознака невизначеної функціональності храму. До речі, камінь — не кістки і не зерно. Прямої логічної зв’язки (поселення-культ-храм-спільнота) не простежується.
3. Крім кам’яних стовпів, присутні вапнякові стели. Вони вирізані, обтесані і встановлені. Одразу 2 питання: використання в будівельних роботах каменю та вопняку говорить про одну і ту ж культуру чи про інші? І звідки археологи взяли, що вапнякові стели Гобеклі Тепе виникли близько 9600 року до н. е.? Це теж випливає з діагностики кісток?
4. Відповідно, ми маємо щоменше 2 архітектурні підходи. Перший - умовні мегаліти з каменів, другий — прості стели з м’якого матеріалу, рознесених на 3000 років в часі. Археологам не дивно.
5. На думку дослідників, святилища Гобеклі Тепе пов’язані з культом мертвих. Сатндартне пояснення. Навіть коментувати не хочеться. Бо аргументів нема.
6. На території Гобеклі Тепе були знайдені унікальні артефакти - кам’яні Т-подібні стовпами, які, на їх думку, втілювали богів. Для чого? За 10 тисяч років до н.е.? Проста антропологічна арифметика — людина тоді не відділяла себе від природи. Приміщення же будувались для людей або проти людей. І для чого прикладати стільки зусиль, щоб потім покинути це місце?
Ну так, у 8-му тисячолітті до н. е. Гобеклі Тепе втратив значення, але не був просто заброшений.Його спеціально засипали землею. І тут ми дійсно можемо орієнтуватися на аналізи кісток, зерна, домашньої утварі. І то умовно.
Але не стосовно величезних будинків. Будь-яких будинків.
