Життя у Всесвіті завжди було головним об'єктом досліджень та спекуляцій. Зараз вважається, що матеріальний світ існує протягом 13,8 мільярда років, а наша планета сформувалася близько 4,5 мільярда років тому.
Цей величезний часовий інтервал породжує запитання щодо можливості життя на інших планетах та його розвитку відносно до “свого” часу.
Недавно опубліковане дослідження в журналі Cosmology and Astroparticle Physics наводить цікаву гіпотезу: можливо, сучасне життя на Землі є передчасним за космічними стандартами.
Аві Лоеб, провідний автор цієї статті з Смітсонівського центру астрофізики, розглядає цю проблему та стверджує, що потенціал для життя в майбутньому є набагато вищим, ніж у нас зараз.
За сучасними науковими уявленнями, життя, таке як ми його знаємо, стало можливим приблизно через 30 мільйонів років після Великого вибуху, коли перші зірки оселили Всесвіт і забезпечили його такими основними елементами, як вуглець і кисень. За цією концепцією, життя має завершитися приблизно через 10 трильйонів років, після того, як згасне остання зірка.
Лоеб та його команда провели розрахунки щодо ймовірності існування життя відповідно до розмірів та маси зірок. Головним фактором тут є тривалість життя зірки. Світила більшої маси мають коротший термін "служби", а згідно з новими моделями, вони загинуть ще до того, як життя отримає шанс га існування.
Навпаки, менші зірки, з масою менше 10% від маси Сонця, вигорають впродовж 10 мільяпдів років - це досить довгий проміжок часу для можливості виникнення життя на планетах, що оточують їх. Отже, ймовірність існування життя навколо таких об’єктів з часом зростає.
Один із можливих відповідей на запитання, чому ми не спостерігаємо життя поруч із маломасивними зірками, полягає в тому, що ми - передчаснs. Альтернативна можливість - оточуюче середовище біля маломасивних зірок небезпечне для життя.
Незважаючи на тривале життя, наприклад, червоні карлики можуть створювати інтенсивні спалахи та ультрафіолетове випромінювання на ранніх стадіях свого розвитку, що шкодить атмосфері планет, як знаходяться в придатній для життя зоні.
Для розгляду цих питань в деталях, Лоеб та його колеги закликають до подальших досліджень, включаючи майбутні космічні місії, такі як супутник огляду неба і космічний телескоп Джеймса Вебба. Вони мають допомогти визначити, яка з двох запропонованих версій є правильною: наше передчасне існування або єкстрім маломасивних зірок.
У підсумку, висновки цього дослідження відкривають нові можливості для розуміння ролі часу та маси зірок у появі і розвитку життя у Всесвіті. Але залишають відкритими питання, які можуть виявитися ключовими для майбутніх відкриттів в астрофізиці та біології.
Закон Мура і еволюція життя
А от генетики Річард Гордон з морської лабораторії Gulf Specimen у Флориді та Олексій Шаров з Національного інституту старіння в Балтиморі в статті, розміщеній на сервері препринтів arXiv ([1304.3381] Life Before Earth), допускають, що якщо еволюція життя відбувається за законом Мура, то вона передувала існуванню планети Земля.
Закон Мура, зокрема, передбачає, що складність комп'ютерів зростає зі швидкістю подвоєння кількості транзисторів на схему кожні два роки, що призводить до експоненціального зростання.
Якщо поглянути на складність комп'ютерів сьогодні і застосувати закон Мура у зворотному напрямку, то виявиться, що перші мікросхеми з'явилися у 1960-х роках, тобто тоді, коли їх і було винайдено.
Науковці використили цей закон щодо біологічної складності. Обидва дослідники визнають, що їхні ідеї є радше є "вправою для роздумів", ніж теоретичною пропозицією, але водночас пропонують ставитися до їхніх розрахунків серйозно.
Вони починають з того, що генетична складність подвоюється кожні 376 мільйонів років - робота в зворотному напрямку, за їхніми словами, означає, що життя вперше з'явилося майже 10 мільярдів років тому, що, звичайно, передувало виникненню самої Землі. Ми вважаємо, що Земля утворилася лише 4,5 мільярди років тому. Ну, хоча б тому, що Сонцю 5 млрд років, може трошки більше.
Але якщо припустити, що закон Мура дійсно релевантний біологічній складності, то це означає, що життя зародилося не на Землі, воно лише сюди мігрувало.
Звичайно, існують й інші можливості пояснити те, що сталося: життя могло розвиватися за законом Мура в певні періоди, але не в інші - наприклад, глибоке заморожування могло тимчасово зупинити зміни в складності, або катаклізми періодично вбивають більш досконалі біотичні форми життя.
Існує також можливість, що розвиток життя повинен був досягти певної стадії розвитку, перш ніж він почав відповідати закону Мура. Тоді, звичайно, існує цілком реальна можливість того, що зародження та еволюція життя взагалі не відповідають закону Мура.
А якщо серйозно, то всі відомі нині форми життя походять з однієї відправної точки. Тому ми не знаємо, скільки разів народжувалось життя на Землі. Можливо, інші "спроби" вимерли. Можливо, ми не знайшли слідів “іншої” еволюції.
Чи вірогідний такий сценарій? Цілком, враховуючи, що “альтернативні” форми життя були б мікроскопічними, а їх не так легко ідентифікувати.
Якщо ж одне дерево життя вже в повному розквіті, то далеко не оптимізованим "організмам" довелося б конкурувати з існуючими видами, які мають мільйони років на еволюційного досвіду.
В той же час останній універсальний спільний предок усіх сучасних форм життя вже був досить складним. Він мав механізми мітозу, мейозу, багато сигнальних шляхів і різноманітний метаболізм.
Як він набув цих властивостей, і які ще форми життя існували в той час, залишається лише здогадуватися, і ми не маємо можливості це з'ясувати, оскільки ці протобактерії не скам'яніли.
Відповідей немає.
