Нещодавні зображення, отримані від марсохода Perseverance, НАСА, знову привернули увагу великої громадськості. Справа в явищі, що називається парейдолією: в середині серпня поточного року камери всюдихода зафіксували незвичайні кам'яні формації, які, на перший погляд, могли здатися образами рибного плавця або клешнями краба.
А пам’ятаєте невгомонні дискусії, коли на марсіанських пісках з’являлося обличчя людини або інші фігури? Краб із цієї серії дивацтв Четвертої планети від Сонця.
Відтоді, як марсохід Perseverance прибув на Марс 18 лютого 2021 року, він активно досліджує Кратер Жезеро, намагаючись знайти ознаки стародавнього життя. Але знайдені таємничі камені викликають справжнє здивування у вчених та любителів астрономії.
Зараз Марс являє собою посушливий і млявий ландшафт, хоча мільярди років тому тут, можливо, була вода. Однак наразі не існує жодних доказів наявності морепродуктів на планеті. А знімки каміння, що нагадують собою риб'ячий плавник і клешню краба, не змінюють цієї ситуації. Натомість вони ілюструють явище, відоме як парейдолія.
Проблема, як виявляється, в психології. Тобто в тенденції мозку сприймати смислові образи з випадкових візуальних даних. Ми ж не дивуємось, коли бачимо собак або клоунів у хмарах. Більш радикальний варіант - коли наділяємо звичайні продукти додатковими фізичними сенсами або навіть властивостями.
Марс, овіяний чисельними фантастичними сподіваннями, перетворився на (поза)об’єктивну реальність, яка зазнала впливу парейдолії. Ми занадто захопились пошуками життя на інших планетах, щоб просто визнати: не існує того, що ми не можемо визначити. Спочатку чіткий термін, що таке життя, потім сигнатури, за якими ми відстежуємо це саме життя і на останок, - власне, саме “інше” життя.
Але ми все одно живемо фантазіями та мріями, які переносимо в науку.
Відомо, що у липні 1976 року космічний апарат Viking 1 НАСА досліджував Марс з орбіти, знімаючи фотографії марсіанського ландшафту для вибору місця посадки марсохода Viking 2. І тоді сталося щось неймовірне, що викликало інтерес у земних операторів.
Космічний апарат нібито захопив величезний скульптурний образ обличчя з грубим малюнком, включаючи очі, ніс і рот.
Фотографію представили громадськості кілька днів по тому. Тоді НАСА чітко заявила, що образ обличчя - це лише ілюзія, спричинена тінями. Алезнахідка викликала чималий галас. Багато хто навіть стверджував, що перед нами — О, Диво!- витвір розумних істот.
Дебати навколо "Обличчя на Марсі" тривали (принаймні в певних колах) протягом 1980-х років. Тоді публікували купу книжок на цю тему, навіть проводилися наукові конференції.
Більша частина сенсаціоналізму, пов'язаного з цим зображенням, вирішилася наприкінці 1990-х років. У вересні 1997 року на Марс прибув космічний апарат Mars Global Surveyor (MGS), одним з основних завдань якого було повторно вивчити те саме кам'яне утворення.
"Ми вважали місію важливою для платників податків", - каже провідний дослідник Марса Джим Гарвін.
"Ми сфотографували Обличчя, як тільки змогли отримати хороший знімок".
У квітні 1998 року MGS нарешті пролетів над регіоном Кідонія на Марсі, де нібиторозташовувався передбачуваний феномен. Якість знімків чудова:вдесятеро чіткіші, ніж знімки, зроблені 18 років тому Viking 1.
Водночас більш новітні знімки показали, що утворення мало більш природний характер, ознаки обличчя кудись зникали. Проте дехто стверджував, що контури ймовірного інопланетного пам'ятника затьмарені імлою під час польоту MGS.
Однак такі заперечення зазнали серйозного удару у квітні 2001 року, коли той самий космічний апарат сфотографував кам'яне утворення в Кідонії в ясний день. Тепер ми думаємо, що Обличчя на Марсі - це меза, що є поширеною геологічною особливістю в умовах розрідженої атмосфери, постійних буревіїв та перепадів температури.
Камінь сточується в пісок.
