Сважається, що швидкість світла - максимальна, і жодне фізичне тіло не здатне перевищити умовну позначку в 300 тисяч кілометрів на секунду. В іншому випадку порушується причинно-наслідковий зв'язок. Тому якщо ми миттєво "телепартуємось" на Марс, то ніяк не вплинемо на минуле.
Втім, Марс розташований від Землі не так далеко, щоб ми змогли вловити якісь ефекти, навіть у разі фантастичного переміщення.
Якось Роджер Пенроуз використав сусідню галактику для проведення мнимого експерименту, який отримав назву "парадокс Андромеді". Уявіть собі планету, схожу на Землю, і вона розташована десь за межами Чумацького Шляху.
Якби ви могли миттєво телепортуватися на цю планету і назад, ви б прибули туди в якесь "зараз", яке не є фіксованим, але визначається вашою відносною швидкістю.
Коли ви перебуваєте так далеко, у туманності Андромеді, така відносна швидкість стає дуже чутливою.
Насправді, просто крокуючи кімнатою в різних напрямках, можна зсунути момент "зараз" приблизно на один день біля тієї галактики, де ви перебуваєте.
Але це не має значення для подорожі в галактику Андромеда, проте для зворотного шляху ви можете змінити свою швидкість таким чином, щоб перевизначити "зараз" на день раніше.
Таким чином, ви можете телепортуватися до сусідньої зоряної системи та повернутися за день до свого "польота". Необхідно "лише" змінити свою відносну швидкість на дуже невелику величину. Так виникає гіпотетичне подорож у минуле.
Це означає виникнення двох паралельних світів, двох альтернативних реальностей. Тобто, переміщаючись до галактики Андромеда, ви рухаєтеся одним світом, але повертаєтеся в інший світ, з іншим часом години та в іншу годину.
Одна й та сама матерія не може існувати в межах однієї фізичної реальності.
І тут постає проблема. Якщо ми визнаємо, що існує лише один універсум, то так, швидкість світла – максимальна. Принаймні, у сучасній парадигмі "матеріального".
А якщо існують паралельні світи? Ми не знаємо.
