Окрім планет та астероїдів, Сонячною системою блукають комети та, можливо, об'єкти поясу Койпера. Науковці вважають, що ці небесні тіла допоможуть пояснити розвиток нашого космічного дому.
Найбільший інтерес для вчених представляє Аррокот, твердий об'єкт з поясу Койпера. Він обертається по близькій до площини екліптики орбіті (нахил всього лише 2,451°, ексцентриситет - 0,0448) на відстані 44 а. о. від Сонця. Якщо ми здумаємо провести на ньому орбітальний рік, нам знадобиться 293 земних роки.
За Аррокотом спостерігає космічний апарат New Horizons, який зі змінним успіхом ділиться своїми враженнями. Планетологи вже з'ясували деякі деталі: об'єкт утворився з залишків зіркової туманності після вибуху Наднової десь 5 мільярдів років тому; його геологічний склад стабілізувався 4 мільярди років тому, коли в Сонячній системі виникли перші тверді матеріали; орбіта не змінювалась протягом часу існування.
Це означає, що на його прикладі можна пофантазувати, що являли собою планети відразу після того, як набули своєї форми, а їх поверхня перестала бути занадто гарячою, - словом, про час запуску геологічних процесів.
Але які загадки ще не вирішено і про що може розповісти Аррокот?
Перш за все - як зберігається летючий лід? як він може сублімуватися або залишатися замороженим протягом довгого часу? чи залежить структура льоду від відстані від Сонця?
Враховуючи, що орбітальний рік об'єкту становить майже 300 років, астрономи вимушені розробляти достатньо складні моделі, які демонструють “виробництво” газів, наприклад, монооксиду вуглецю (CO), на великих відстанях від Сонця.
Весь фокус в тому, що New Horizons не виявив CO на Аррокоті. Логічно виникає питання про існування стародавнього льоду в принципі. Якщо попередній висновок підтвердиться, тоді прийдеться відповідати на наступне:
- Чи зникає первинний лід? Якщо він випаровується, то як, враховуючи відстань об'єкта до Сонця?
- Чи можемо ми стверджувати, що такий лід пересувається під тверду поверхню? Ми вже знаємо про присутність метанольного льоду на Аррокоті, і одночасно розмови про його геологічну активність представляються науковою фантастикою.
Водночас математичне моделювання говорить нам, що основна кількість CO перебуває в глибинах Аррокоту. Газ виділяється зі швидкістю, нижчою за наші технологічні можливості його виміряти.
Щось на зразок випромінювання Гокінга: тільки в ролі “чорної діри”ми маємо крижаний об'єкт, розташований далеко від Сонця.
Можливо, більш точним стане телескоп імені Джеймса Вебба. Але дослідження поки що прийдеться відкласти й зайнятися планетарним моделюванням. Нам потрібно зрозуміти, як далекі об'єкти зберігають “примітивний” лід.
Адже ніяких геологічних або аналогових їм процесів фізика протопланет не передбачає.
З інших новин астрономії цікаво те, що декілька груп фізиків висувають важке світло на роль темної матерії.
Також активної фази набуває вивчення Соняної системи за допомогою телескопа Джймс Вебб.
Зокрема, науковці міцно вивчають транснептунові об'єкти.
