Наші успіхи у дослідженні ДНК, вірусів та хромосом дивують. Ми вже повідомляли про науковий прорив у галузі вірусології. Тепер біологи заявляють, що вони “розплутали” складну структуру хроматину, ключового елемента, який відповідає за роботу клітинних ядер.
Використавши методологічний апарат геноміки, комп'ютерне моделювання та мікроскопію високої роздільної здатності, вчені отримали базу даних про структуру хроматину та визначили його функціональне значення.
Наразі описані три основні механізми, які формують архітектуру ядра:
- екструзія петель;
- фазове розділення;
- прикріплення хроматину до ядерної оболонки.
Такі механізми управляються компактизацією, зчепленням локусів хроматину та їх взаємодією з ядерною мембраною.
Дослідники також з'ясували, що архітектура хроматину формується невипадково, вона тісно пов'язана з розвитком ембріона та циклом життя клітини.
Наприклад, здорові клітинні ядра мають традиційну архітектуру з чіткою радіальною перевагою гетерохроматинових регіонів ближче до ядерної оболонки. Водночас старіючі клітини “перемішують” гетерохроматин. Останній транспортується в центр, формуючи кілька додаткових великих кластерів.
Для опису цих процесів науковці розробили модель ядра, яку вони назвали “мезомасштабна рідка модель ядерної динаміки у чотирьох вимірах (MELON-4D).
Модель використовує функцію вільної енергії для відновлення динаміки хромосомних територій, компартментів та ядерної ламіни.
Модель також дозволяє стежити за взаємодію сил, які детермінують характеристики тривимірної архітектури ядра - радіальний розподіл гетерохроматину та відстань між доменами.
Також нагадаємо: біологи вважають, що супутникова ДНК блокує схрещування.
Деякі вчені вважають, що сучасні методологи намагається пов’язати дарвінізм і послідовність ДНК.
Досі залишається невідомим, хто такий Homo habilis?
