Arxiv.org, найбільше джерело наукових статей світового рівня, представив детальну карту руху галактик у локальному Всесвіті. Висновки зроблені на основі на даних Cosmicflows-4.
Cosmicflows-4 - це проєкт, який збирає та аналізує вимірювання відстаней та променевих швидкостей галактик, розташованих вздовж умовної лінії зору. Він використовує різні методи для оцінки відстаней між космічними островами, враховуючи яскравість певних типів наднових, співвідношення між світністю галактик та швидкістю їх обертання тощо.
Коли науковці аналізували дані про відстані та швидкості галактик в нашому куточку Всесвіту, з'ясувалось, що вони були вкрай неточними, навіть з астрономічної точки зору. Виправити помилки вдалося за допомогою методу BGc, який зробив дані більш рівномірними.
Після чого були перебудовані поля густини й швидкості: тепер нам більше зрозумілий місцевий розподіл матерії в космосі. Ми знаємо, як рухаються великі зоряні системи.
Для цього дослідники використали метод WF/CR, а також BGc і “оптимізовану” космологічну модель, що описує походження і структуру Всесвіту. Своєю чергою, інструмент WF/CR знаходить найкращі значення полів, які пасують до галактичної вибірки та моделі в цілому.
Тестування змодельованих даних, які імітують властивості та невизначеності реальних спостережень, також дав позитивні результати. Астрономи виявили, що їхні методи можуть відновити справжні значення полів густини та швидкості з високою точністю і достовірністю.
Дослідники також порівняли свої результати з космологічними моделями та попередніми вимірами космічного мікрохвильового фонового випромінювання та висновками обстеження червоного зсуву на базі 2MASS.
Узгодженість і розбіжності реконструкцій поля швидкостей
Тож, реконструкція поля швидкості узгоджується з очікуваннями в межах космічної дисперсії, яка є статистичною невизначеністю через скінченний розмір спостережуваного Всесвіту.
Однак в багатьох публікаціях пригнічують деякі зміщення, що можуть бути пов'язані з впливом великих структур, таких як Кластер Шеплі, величезне скупчення галактик, яке чинить гравітаційнийтиск на своє оточення.
Вже не дивує й чергова неузгодженість між реконструкцією поля швидкостей і стандартною космологічною моделлю. Λ CDM, як відомо, передбачає існування плаского Всесвіту, з домінацією темної енергії та темної матерії. Але зафіксована розбіжність знаходиться на рівні 2-3 сигми, тобто випадковість даних малоймовірна, хоча і не неможлива.
Від лінійного до нелінійного
Прийнято вважати, що великомасштабна структура Всесвіту бере свій початок у первинних гауссівських випадкових збуреннях. Згідно з моделлю ΛCDM, менші масштаби мають більшу енергію, ніж більші, що призводить до їх колапсу, перш ніж довші хвилі залишаються в лінійному режимі. Рухаємося до ефекту нелінійного фільтра при агрегуванні даних, коли галактики “прямують” до апроксимованої лінійної теорії.
Ключем до розуміння всієї космічної головоломки може бути прийняття баєсівської структури. В цьому плані ΛCDM не можна вважати поясненням: методологічно стандартна модель - це наслідок, те, що описує більш складні структури (ніж ми уявляємо).
В цьому контексті вейвлет-фільтрація (WF) та алгоритм обмежених реалізацій (CR) — методологічно безцінні. Алгоритм продукує унікальний аналітичний вираз для лінійних оцінок. Він також дозволяє уточнити загальні правила структурування Всесвіту.
Похибки та імітаційні каталоги
В чому полягає особливість Cosmicflows? По-перше, світлові відстані (dL) виводяться з модуля "спостереженої" відстані (µ). Таке перетворення формує логнормальну похибку, яка потребує корекції при реконструкції LSS на основі зйомок швидкості.
По-друге, щоб оцінити надійність задіяних інструментів, дослідники вимушені генерувати імітаційні каталоги за допомогою гало з симуляцій ΛCDM, розглядаючи випадкові та обмежені імітаційні дані.
Випадкові імітаційні дані беруться з випадкових реалізацій, що відповідають моделі ΛCDM. Вони допомагають врахувати космічну дисперсію, помилки та дисперсію вибірки.
З іншого боку, обмежені імітаційні дані імітують конкретні локальні характеристики та беруться з обмежених симуляцій. Якраз вони слугують цінним еталоном для оцінки точності реконструкції LSS.
Вочевидь, все знову й знову зводиться до єдиного питання: як рахувати? Адже спостерігати ми можемо тільки те, що попередньо змоделювали. Інакше не зможемо підібрати ані методологічні інструменти, ані необхідні для дослідження прилади.
Більш детально можна подивитись тут: The large scale velocity field from the Cosmicflows-4 data
