Нещодавно фізик-теоретик Браян Грін зробив цікаву заяву. Він припустив, що час, можливо, має масу. А якщо це так, тоді всі наші теоретичні конструкції, м'яко кажучи, потребують ревізії основ.
За його логікою, якщо в часу є окремий вимір, це означає, що в нього є поле. Якщо в нього є поле, то це поле може бути квантоване. Якщо поле часу можна квантувати, то в нього мають бути частинки. А частинки мають масу та імпульс. Тобто час має масу.
"Час може мати фундаментальні частинки, - каже професор Грін. - Якщо це так, то, можливо, вони мають масу? Чи розщеплюється час на бозони або ферміони? Або на щось зовсім інше?
Прошу вибачення, я ставлю більше запитань, ніж ви, а я маю відповідати! Думаю, найкраща відповідь, яку я можу запропонувати, полягає в тому, що якщо частинки часу справді мають масу, вони не можуть рухатися зі швидкістю світла, що означає, що теорія Ейнштейна (швидкість світла повинна бути розділена між виміром часу і 3 просторовими вимірами) означає коригування рівнянь, щоб те, що ми спостерігаємо, можна було описати математично, беручи до уваги, що час від Великого вибуху рухається з іншою швидкістю, ніж фотони, глюони і гравітони".
Поки що ця ідея ще на рівні формування. Говорити навіть про гіпотетичні припущення неможливо.
Однак якщо й існують частинки часу, то на їхню роль претендують бозони, безмасові бозони, фотони, глюони та гравітони. Тобто час може бути квантований без будь-яких поправок на швидкість світла.
