Через століття після того, як Ісаак Ньютон запропонував свій закон всесвітнього тяжіння, британський учений заявив, що теорія легендарного фізика застаріла і потребує "фундаментальної зміни парадигми".
Теорія гравітації Ньютона стверджує, що гравітаційне тяжіння між двома космічними тілами прямо пропорційне їхнім масам і обернено пропорційне квадрату відстані між ними. У моделі тяжіння Ньютона океанічні припливи сприймають як наслідок гравітаційної взаємодії Сонця, Місяця і Землі.
Однак колишній співробітник Королівського авіаційного інституту Алан Лоуї стверджує, що він запропонував альтернативу ідеї Ньютона в контексті пояснення причин океанських припливів.
За його словами, Ньютон, хоча й сформулював теорію гравітації, все ж сумнівався в її впливі на океани, оскільки загальноприйнята теорія не узгоджувалася з його математикою.
Формально проблему, за твердженням Лоуї, вирішив П'єр-Сімон Лаплас, коли француз запропонував перший варіант "космологічної математики". Але сама теорія, незважаючи на те, що є основоположною для астрофізики, має свої проблеми, які потребують розв'язання.
Йдеться про "відсутню масу", яка породила гіпотезу про темну матерію. Тому ми можемо говорити про альтернативне розуміння того, як виникають океанські припливи.
Британець вважає, що нові дослідження чорних дір і темної матерії вказують на помилковість гіпотез, висунутих як Ньютоном, так і Альбертом Ейнштейном.
При цьому Лоуї посилається на нещодавнє дослідження, проведене професором Каліфорнійського університету Андреа Гез, де йдеться про те, що в центрі Чумацького шляху є зірки, які обертаються навколо чорних дір.
Лоуї припускає, що аналогічним чином темна матерія поблизу Місяця може бути причиною створення океанічних припливів і відливів на Землі, водночас вчений не вказує локалізації передбачуваного феномена, а також не пояснює, як таке явище, як чорна діра, може безпроблемно існувати не лише для Місяця та Землі, а й загалом для Сонячної системи.
Ба більше, вчені з Гарварду почали розробляти метод виявлення чорних дір у зовнішніх областях Сонячної системи. Це дасть змогу визначити природу так званої Дев'ятої планети Сонячної системи, яка може виявитися чорною дірою.
На їхню думку, якщо чорна діра по сусідству з нашою планетою дійсно існує, то її можна виявити за аккреційними спалахами. Вони виникають, коли комети з Хмари Оорта потрапляють у гравітаційне поле об'єкта і розриваються приливними силами. У цей момент вони нагріваються через тертя об потоки газу, який притягує чорна діра, і випускають випромінювання.
Такі спалахи можуть бути зафіксовані після запуску проєкту Legacy Survey of Space and Time в Обсерваторії імені Віри Рубін у Чилі, запланованого на 2022 рік. Метод дасть змогу знайти невеликі чорні діри планетарної маси або виключити їхню наявність у межах Хмари Оорта.
