У нещодавно опублікованому дослідженні журналу Geophysical Research Letters, вчені виявили, що Земля втрачає свою відбивну здатність, стаючи менш яскравою. Дослідники спиралися на десятирічні дані земного сяйва, отримані за допомогою супутників і сонячної обсерваторії в Каліфорнії.
Аналіз показав, що за останні двадцять років альбедо Землі зменшилося, і зараз наша планета відбиває приблизно на піввата менше світла (на квадратний метр) порівняно з показниками 20 років тому. Особливо помітне зниження відзначається в останні три роки.
Дослідники стверджують, що це еквівалентно 0,5%-му зниженню відбивної здатності Землі, яка зазвичай відбиває близько 30% сонячного світла. Цей результат став несподіванкою для вчених, що відкриває нові горизонти для додаткових досліджень.
Згідно з Філіпом Гудом, провідним автором дослідження, на яскравість Землі впливають два фактори: яскравість Сонця і відбивна здатність планети. Тепер вченим належить з'ясувати причини і наслідки цього зниження альбедо, щоб зрозуміти, як це може вплинути на кліматичну систему Землі.
Дослідження показали, що зміни альбедо Землі не пов'язані з періодичними коливаннями яскравості Сонця, вказуючи на те, що відбивні властивості планети змінюються через процеси, що відбуваються на Землі.
Супутникові дані, отримані в рамках проєкту НАСА CERES, виявили зниження кількості яскравих хмар над східною частиною Тихого океану. Це призвело до збільшення температури поверхні моря в цьому регіоні, що пов'язують із глобальними кліматичними змінами.
Дослідники вказують на те, що зменшення альбедо Землі сприяє захопленню більшої кількості сонячної енергії нашою кліматичною системою, що може посилити глобальне потепління.
"Цей факт викликає серйозну тривогу", - зазначає Едвард Швітерман, планетолог із Каліфорнійського університету в Ріверсайді, який не брав участі в дослідженні.
Вчені раніше сподівалися, що глобальне потепління призведе до утворення більшої кількості хмар і підвищення альбедо, що врівноважить кліматичну систему. Однак спостережувані кліматичні зміни вказують на зворотний ефект, ставлячи під сумнів можливість природного відновлення рівноваги.
