У прагненні зрозуміти як жили люди в давні часи ми часто звертаємося до пам'яток старих цивілізацій, які збереглися до нашого часу. Нам цікаво, що думали ті люди, чого вони прагнули, про що мріяли.
Архітектура завжди підкреслювала внутрішній світогляд творців, - адже спосіб мислення неодмінно врізався в культурних ландшафтах.
Величні будівлі прадавнього Єгипту, Месопотамії та доколумбової Америки наповнені знаковими наративами, по контурах яких можна відновити глибокий вплив природи та божественних сутностей на різноманітні соціальні практики, повсякденне життя, суспільні відносини. Тож вирушимо в подорож континентами й тисячоліттями та простежимо надприродні відбитки богів в архітектурній спадщині цих цивілізацій.
Давня архітектура - це не лише свідчення людської винахідливості та креативності, але й раціоналізація того, як люди сприймали природу та божества, ставилися до них.
Багато стародавніх будівель включали природні елементи та символи, які прокладали невидимий зв’язок між космологічними поглядами та релігійним відчуттям. Одним із найпоширеніших і найпотужніших символів у стародавній архітектурі було коло, а точніше, акт обертання, повороту.
Обертання - це універсальний символ, який уособлює рух, зміну, трансформацію та гармонію. Його можна побачити в природних циклах, наприклад, у порах року, фазах місяця, орбітах планет, обертанні Землі. Він простежується у танцях, прядінні, ткацтві та гончарстві.
Зображення кола викликає різні відчуття та емоції, залежно від контексту та естетичного задуму. Воно може означати радість, свято, відданість, медитацію або навіть насильство.
У стародавній архітектурі обробка матеріалу представлена в різних формах і функціях. Кругові або спіральні мотиви прикрашають стіни, підлоги, стелі, колони, двері, вікна та дахи. Округлі споруди слугують храмами, гробницями, палацами, театрами чи аренами. Обертання також приймають ритуальну форму, - подивиться на дії священників, паломників, танцюристів або глядачів.
Один із найдавніших прикладів обертання в стародавній архітектурі - неолітична пам'ятка Гьобеклі-Тепе в Туреччині (бл. 10-8 тисячоліття до н.е.), яка складається з круглих кам'яних огорож з Т-подібними стовпами, прикрашеними рельєфними зображеннями тварин.
Вважається, що там збиралися мисливці-збирачі, щоб поклонятися своїм тваринним предкам і божествам. Кругла форма окремих споруд може вказувати на єдність і безперервність життя і смерті.
Давній Єгипет
Унікальна географія і навколишнє середовище Давнього Єгипту зіграли важливу роль у формуванні його архітектури. Обмежені пустелею і все ж таки живлені Нілом, єгиптяни сприймали даний їм природою ландшафт як дуалістичне царство хаосу і родючості, - концепція, що незмінно повторювалася в рукотворному мистецтві, від архітектури до скульптури.
Піраміди, наприклад, відтворювали форму Бенбена, первісного кургану, який, ймовірно, виник із хаотичних вод Нун, ознаменувавши створення світу.
Крім того, нахил Нілу до сонця, що заходить, призвів до будівництва храмів і гробниць на західному березі, володіннях підземного світу і сонця. Останні символізують смерть і відродження.
Священна архітектура також увібрала в себе божественну ієрархію Стародавнього Єгипту. Карнакський і Луксорський храми прикрашені ієрогліфами й різьбленням, по ним ми відновлюємо історію та культуру того часу. Існують навіть секції, присвячені певним божествам, які підтримують коло небесного порядку. Вирівнювання Великої піраміди Гізи із зоряним поясом Оріона, пов'язаним з Осірісом, богом смерті та воскресіння, розкриває важливість не-людей в архітектурному задумі.
Зрештою інші піраміди також вирівняні за сторонами світу й орієнтовані на певні зірки, які асоціювалися з потойбічним світом. Гігантські споруди мають внутрішні ходи й камери, що імітують подорож бога сонця Ра підземним світом. Вони можуть уособлювати стабільність всесвіту, - фараони були зобов’язані підтримувати порядок на землі.
Античний світ
Ще один приклад кола-повороту - грецький Парфенон (бл. 5 ст. до н.е.). Античний храм, присвячений богині-покровительці Афін. Парфенон славиться своїми оптичними вишукуваннями, ілюзію досконалості та гармонії. Колони трішечки вигнуті, щоб протидіяти візуальним спотворенням і привносити відчуття руху. Парфенон відновлює ідеал краси та раціональності, розумний спосіб осмислення природи.
Такі ж тенденції ми спостерігаємо у римському Пантеоні (бл. 2 ст. н.е.) - храмі, присвяченому всім богам. Пантеон має круглий купол з окулусом (коло-отвір); він дозволяє природному світлу проникати всередину й освітлювати внутрішні приміщення.
Купол також створює акустичний ефект, підсилює звук і відлуння. Пантеон таким чином втілює римську концепцію універсалізму та інклюзивності, тобто охоплює різних богів і культури.
Альтернативний приклад повороту - буддійська ступа (бл. 3 ст. до н.е. - 1 ст. н.е.), яка являє собою напівсферичний курган, що містить реліквії або зображення Будди чи інших просвітлених істот. Ступа оточена круговою доріжкою, яку паломники обходять за годинниковою стрілкою, читаючи молитви або мантри. Ступа розповідає про просвітлення Будди, але водночас пропонує власний шлях до звільнення від страждань.
Месопотамія: між двох річок
Месопотамія, "земля між двома річками", контрастує історію давнього світу. Тигр і Євфрат сформували родючий ландшафт, але також принесли катастрофічні повені, що відбилося в зікуратах, ступінчастих пірамідах або небесних мостах, що з'єднують людей і богів.
Такі масивні споруди із сирцевої цегли підкреслювали космологію їх творців, а наявна конструкція вказувала на сім рівнів всесвіту. Боги часто асоціювалися з природними елементами. Тому будівлі втілювали священне, профанне і стихійне в єдиному архітектурному оповіданні.
Доколумбова Америка
Доколумбова епоха - це частина історії Америки до прибуття європейців, до подорожі Христофора Колумба 1492 року.
До того часу на континенті процвітали різні місцеві культури та цивілізації, розвивалися самобутні форми мистецтва, архітектури, релігії та науки. Одним з найвизначніших досягнень доколумбової епохи вважається будівництво монументальних храмів, які досі викликають неймовірно жорсткі дискусії між археологами та “альтернативниками”. Останні взагалі думають, що більшість місцевих споруд не мають жодного стосунку до американських цивілізацій.
Майя жили на великій території, від півдня Мексики до півночі Центральної Америки. Вони досягли певного прогресу і підтримували найдосконалішу культуру доколумбової Америки.
Майя розробили складну писемність, точний календар, багату міфологію та вишуканий художній стиль. Вони також побудували дивовижні міста з пірамідами, палацами, майданчиками для гри в м'яч та обсерваторії.
Серед найвідоміших храмів культури майя можна назвати Ель-Кастільйо в Чичен-Іці, Храм написів у Паленке та Храм гігантського ягуара в Тікалі. Вони були не лише ритуальними місцями, але й символізували політичну владу та престиж.
Вони були прикрашені витонченим різьбленням і розписами, що зображували правителів, богів, предків та історичні події. Храми накопичували астрономічні знання та забезпечували зв'язок з небесними явищами, включно затемнення та рух планет.
Цивілізація ацтеків домінувала в центральній Мексиці з 14 по 16 століття. Вони створили жорстоку імперію, ввели систему данини, практикували людські жертвоприношення та демонстрували відданість богу Уїцилопочтлі.
Вони також будували величні міста з храмами, палацами, ринками та садами. Найвідомішим ацтекським храмом став Темпло-Майор у Теночтітлані. Столицю імперії розташували на острові озера Тескоко.
Темпло-Майор вибудований подвійною пірамідою, з двома святилищами, присвяченими Уїцилопочтлі та Тлалоку, богу дощу та родючості.
Храм нібито централізував політичне та суспільне життя, тут проходило багато церемоній і ритуалів. Його прикрашали скульптури й рельєфи з зображеннями різних богів і міфічних істот.
Найбільш знаковий артефакт Темпло-Майор — ацтекський сонячний камінь, круглий різьблений камінь, на якому зображено п'ять великих епох або сонць ацтекської космології.
