Перед вами одна з найвеличніших археологічних пам'яток світу - Сігірія. Припускають, він був одним із палаців Равани, міфічного персонажа, антогоніста Рами.
Сігірія, розташована на острові Шрі-Ланка, не схожа ні на що у світі, цей регіон часто називають восьмим чудом світу.
Що тут дивного? Насправді це величезна монолітна скеля заввишки понад 200 метрів, і вона має плоску вершину, наче хтось зрізав її гігантським ножем. На вершині знаходяться неймовірні руїни, які навіть серед археологів вважаються загадковими.
Дослідники знайшли багато дивних цегляних конструкцій: туристи в захваті, але археологи не можуть до кінця зрозуміти, для чого використовувалися всі ці споруди.
При цьому вік будівель оцінюють у 1500 років. Загадка також у тому, як вони були побудовані. Як древнім зодчим вдалося доставити цеглу на вершину скелі? А йдеться про неймовірну кількість - 3 мільйони штук. Тут недостатньо ґрунту, а їх потрібно було складувати, переносити, обробляти врешті-решт.
Дивує відсутність сходів. На вершину скелі... нічого не веде. Вченим довелося самим замовляти металеві сходи, що дозволяють піднятися до палацу.
Точніше кажучи, стародавні будівельники зводили сходи, але вони не досягали вершини. Саме з цієї причини Сігірія не була відома якихось 200 років тому.
Вона була відкрита 1831 року, і тільки в 1980-х уряд Шрі-Ланки облаштував археологічний об'єкт, ЮНЕСКО внесла його до списку всесвітньої культурної спадщини.
Як же стародавні будівельники дісталися до вершини Сігірії? Припустимо, можна пробратися через круті, порослі лісом ділянки. Але щоб доставити 30 лакхів цегли, вам обов'язково знадобляться сходи. Або підйомний апарат.
Навіть якщо цеглу було чудесним чином зроблено на вершині скелі, то на будівельних роботах мають бути задіяні сотні людей. Як їх годували? Які інструменти використовували і як їх доставляли? Як відпочивали чи спали?
Гаразд, цегла. А як примітивним чином підняти брили мармуру? Та ще й не місцевого походження.
Насправді мармурові блоки дуже важкі. Кожен камінь, що становить сходинку, важить близько 20-30 кг. Яка їхня кількість, ніхто не знає, але йдеться про тисячі блоків.
Експерти сходяться на думці, що мармур не трапляється в Сігірії, але тоді як їм вдалося підняти камені на висоту 200 метрів? Тим паче без сходів чи інших допоміжних інструментів?
Натомість на вершині скелі знаходиться резервуар для води. Якщо не звертати уваги на цеглу і мармурові блоки навколо нього, складається враження, що це найбільший у світі монолітний резервуар, зроблений із граніту. Він не з'єднаний кам'яними блоками, він цілком вирізаний із твердої породи і важить кілька тисяч тонн.
Довжина резервуара становить 27 метрів, ширина - 20 метрів, глибина - понад 2 метри. Це означає, що було витягнуто щонайменше 3 500 тонн граніту.
Тож можна справді на хвилину відволіктися і замислитися, чи мають рацію археологи. Якби люди використовували примітивні інструменти, такі як зубила, молотки і сокири, для обробки граніту, який є однією з найтвердіших порід у світі, пішли б роки.
І як ці робітники годували себе всі ці роки, якщо у них навіть не було сходів, щоб спуститися на рівень землі?
Але археологи вперто кажуть, що, крім зубил і сокир, у них нічого не було. А граніт "зчісували" за допомогою піску і води. Цементом, напевно.
