Міжнародна група вчених довела, що на Меркурії відбуваються геомагнітні бурі, схожі на земні. Перше відкриття вчених зі США, Канади та Китаю дає відповідь на запитання, чи можуть на інших планетах, зокрема за межами нашої Сонячної системи, відбуватися геомагнітні бурі незалежно від розміру їхньої магнітосфери або наявності іоносфери, подібної до земної.
Дослідження було опубліковано в двох статтях у лютого. Зокрема, воно демонструє наявність кільцевого струму на Меркурії, який являє собою ділянку заряджених частинок, що оточують планету, крім її полюсів.
Друге дослідження підтверджує існування геомагнітних бур, викликаних цим кільцевим струмом.
Геомагнітна буря - це сильне збурення в магнітосфері планети, викликане перенесенням енергії сонячного вітру. Такі бурі "породжують" полярні сяйва і можуть призвести до порушення радіозв'язку.
Результати дослідження геомагнітних бур було опубліковано 18 лютого в журналі China Technological Sciences. Автором роботи є Цю Ган Цзун з Інституту космічної фізики і прикладних технологій Пекінського університету та Інституту полярних досліджень Китаю.
Стаття ґрунтується на даних, опублікованих днем раніше, які підтверджуються попередніми спостереженнями. Раніше передбачалося, що Меркурій, як і Земля, створює кільцевий струм.
"Процеси дуже схожі із земними, - каже Хуей Чжан, професор космічної фізики в Геофізичному інституті Університету Аляски у Фербенксі та співавтор дослідження. - Основні відмінності полягають у розмірі планети, а також у тому, що у Меркурія слабке магнітне поле і практично відсутня атмосфера."
Підтвердження геомагнітних бур на Меркурії отримано під час дослідження, яке стало можливим завдяки збігу обставин: серії викидів корональної маси на Сонці з 8 до 18 квітня 2015 року та завершенню місії космічного зонда НАСА Messenger, який було запущено 2004 року та який зіткнувся з поверхнею планети 30 квітня 2015 року, коли його місія повинна була закінчитися.
Корональний викид маси - блукаюча в нашій системі хмара сонячної плазми - газ, що складається із заряджених частинок. Ця хмара містить у собі "внутрішнє" магнітне поле плазми.
Корональний викид, що стався 14 квітня, став ключовим для вчених. Він стиснув кільцевий струм Меркурія на стороні, зверненій до Сонця, і посилив його енергію.
Новий аналіз даних із Месенджера вказує на "посилення кільцевого струму, необхідне для запуску магнітних бур", - йдеться в другій статті.
"Різка інтенсифікація кільцевого струму викликає основну фазу магнітної бурі", - підкреслює Чжан.
Однак це не означає, що на Меркурії відбуваються полярні сяйва, аналогічні земним, коли частинки сонячного вітру взаємодіють із частинками атмосфери.
На Меркурії частинки не стикаються з атмосферою. Сонячний вітер без перешкод досягає поверхні планети, і частинки виявляються тільки при дослідженні в рентгенівському і гамма-діапазонах.
Проте результати досліджень свідчать про те, що магнітні бурі можуть бути загальною властивістю всіх намагнічених планет.
