Після семирічної місії вартістю в мільярд доларів, NASA успішно повернуло на Землю зразки астероїда Бенну. Вони були отримані за допомогою точних інструментів та представлені на нещодавньому засіданні Американського геофізичного союзу (AGU).
Вчені говорять, що отримали найбільш ранні зразки Сонячної системи, які містить багатий набір вуглецевих молекул.
Космічний апарат OSIRIS-Rex ще у вересні 2023 року спустив контейнер в пустелю Юта. Нічого особливого - 70 грамів піску та камінців, здатних розповісти про юні роки нашої планети.
Данте Лауретта, науковець з Університету Арізони та керівник місії, заявив на засіданні AGU, що це найбільший резервуар позаземного матеріалу, що потрапив на Землю.
Він сподівається, що різноманітні органічні сполуки, знайдені у зразках, допоможуть пояснити складність космічної хімії, а також вирішити найдавнішу загадку: чи могли астероїди, що зіткнулися з молодою Землею, стимулювати народження життя?
Шлях до отримання матеріалів був нелегким. Після того, як контейнер зі зразками помістили у спеціально збудовану чисту кімнату в Космічному центрі імені Джонсона, дослідники зіткнулися з несподіваною перешкодою: двома гвинтами, що застрягли в контейнері. Потрібно було сконструювати нову викрутку, оскільки інструменти з вуглецевої сталі заборонені в герметично чистій кімнаті, - вивчення позаземної органіки не допускає проведення ризикових операцій.
Однак технік виявив, що, використовуючи шпатель для відкривання заслінки, значну частину піщинок можна зішкребти пінцетом. Все значно простіше, ніж думали інженери.
За оцінками команди, в контейнері залишилось ще від 30 до 70 грамів породи, яку планують витягти наступного року.
Початковий аналіз перших 70 грамів виявився багатообіцяючим. Камені, які здаються неймовірно темними для неозброєного ока, багаті на вуглець.
Лауретта описав їх як "просто чорні; вони поглинають всі фотони".
За даними Інституту науки Карнегі, пил містить до 4,7% вуглецю, і це значно більше, ніж в зразках теперішнього часу.
Деякі з більших каменів мали відблиск білого світловідбиваючого матеріалу. Спочатку Лауретта сподівався, що виявив фрагменти білих мінералів, знайдених в деяких валунах Бенну.
Такі породи, на кшталт карбонатукальцію або вапняку, могли утворитися лише в часи ранньої Сонячної системи, коли рідка вода, нагріта нетривалими радіоактивними елементами, проходила крізь земну кору.
Однак подальше вивчення показало - світловідбиваючий матеріал іншого походження. Спектральний аналіз не виявив жодних ознак карбонату кальцію. Натомість на екранах приладів з’явились піки магнію, натрію і фосфату, а також ознаки вуглецю та органічних молекул.
Ймовірно, білий мінерал утворився за допомогою води. Команда також виявила прості кільцеві вуглеводні, щось типу бензолу, який випаровуються зі зразків. І, звичайно, ніяких амінокислот та інших складних органічних молекул.
Хімічний склад зразків нагадує співвідношення елементів зірки. Тобто пил являє собою залишокпротопланетного диска однієї з планет Сонячної системи.
До речі, раніше таку сигнатуру спостерігали лише у кількох метеоритах, зібраних японською місію з вивчення астероїда Рюґу.
"Тепер ми дійсно можемо з високою впевненістю визначити сонячну щільність", - каже Лауретта.
Про що це говорить? Якщо ми зосереджуємось виключно на кільцевих вуглеводних, тоді Бенну й Рюґу можуть бути залишками окремої (малої) планети. Що, своєю чергою, тягне за собою відродження фаетонової гіпотези, - звісно ж, якщо будуть отримані додаткові докази.
З іншого боку, ми отримали ще одне непряме підтвердження формування планет з протопланетних дисків на основі викидів або залишків газової туманності, що кружляє навколо молодої зірки.
Однак даних поки що занадто мало, щоб висувати (а тим більше підтверджувати) будь-які гіпотези.
doi: 10.1126/science.zcys97n
