Мачу-Пікчу, всесвітньо відома археологічна пам'ятка в Перу, здавна полонила уяву мандрівників та істориків. Однак особливості повсякденного життя його мешканців залишалися таємницею. Нове дослідження відділу антропології Каліфорнійського університету, сподіваються вчені, відкриє багато таємниць Америки того часу.
Науковці дійшли консенсусу, що Мачу-Пікчу був частиною володарського маєтку, що належав до роду імператора Пачакуті. Саме йому приписують заснування імперії інків. Монументальна архітектура, згідно того ж консенсусу, - залишки заміського палацу, розташованого в межах єдиного маєтку.
Території, подібні до Мачу-Пікчу, демонстрували знатне походження і мали слугувати вічними місцями вшанування і підношень правителям та їхнім муміям. Вважається, що Мачу-Пікчу, можливо, побудували на честь завоювання нижньої частини долини Урубамба, де згодом розмістилось “царське село” всієї знаті.
Повсякденне життя в Мачу-Пікчу оберталося навколо діяльності сотень постійних слуг, янакони, і колишніх акла, або "обраних жінок", нібито покликаних задовольняти потреби Головного Інки, його мумії та гостей.
Примітно, що слуги етнічно не були інками, але отримували привілейований статус порівняно з рештою населення через їхню близькість до Владики та його матеріальних благ.
Щоб краще зрозуміти походження і генетичну різноманітність мешканців Мачу-Пікчу, команда дослідників провела аналіз стародавньої ДНК (аДНК) великої вибірки людей, похованих навколо палацу. Дослідження також включало аналізу аДНК людей, розкопаних у столиці інків Куско та сусідніх містах для порівняння.
Результати аналізу аДНК висвітлили чудовий геномний склад популяції янакони з Мачу-Пікчу і виявили значну генетичну мінливість серед мешканців Куско. Не виключено, що їхнє регіональне та етнічне походження впливало на спосіб життя та поховальні практики місцевих. Тобто звичайні інки навряд чи підтримували “расову чистоту”, хоча, безумовно, триматися стосовно”інших” зверхньо, як і личить нації імперській.
Походження населення
Географічно Мачу-Пікчу розташований на півдні Перу і, вірогідно, виконував функції фортеці. Але тут залишається багато запитань, археологи та антропологи так і не порозумілися друг з другом.
Саме дослідження мало на меті з'ясувати походження пращурів людей, похованих у Мачу-Пікчу, а також дослідити потенційні зв'язки між ними на рівні кількох поколінь. Науковці створили геномні дані аДНК 34 осіб, чиї останки знайшли на місці розкопок.
Карти походження об'єктів, груп та осіб, проаналізованих у цьому дослідженні
Крім того, були отримані дані по всьому геному 36 осіб з різних місць в долині Урубамба, околиць сучасного Куско і Канамарка в південному регіоні міста, що забезпечило ширший контекст для порівняння.
Результати генетичного аналізу показали високий ступінь різноманітності серед населення Мачу-Пікчу. Поховані особи, ймовірно, були янакона (воїнами) і колишнім акла (обслугою). Ці люди відігравали ключову роль у повсякденному житті еліти. Однак дослідження також підкреслило складність визначення точних регіонів походження людей виключно за допомогою ізотопних методів.
Разом із тим більшість “піддослідних” раніше проживали на південь від Куско. Цей висновок збігається з попередніми дослідженнями, проведеними фахівцем з інків Д'Алтроєм, який також припускав південне походження мешканців садибного комплексу. Точного визначення конкретних місць їх походження науковці не вказують.
Геномний підхід дозволив порівняти дані аДНК з давніми та сучасними геномами з Південної Америки. Крім того, радіовуглецеве датування допомогло встановити часові рамки заселення та поховань в долині Урубамба, Куско та в Мачу-Пікчу. Ще один висновок - місто було окуповане з 1400-1435 років н.е. до 1470-1520 рр. н.е.
Нові перспективи давньої історії регіону
Археологічні та генетичні дослідження в Центральних Андах дозволили по-новому поглянути на давню історію регіону, виявивши докази генетичної підструктури, яка зберігалася понад два тисячоліття.
"Ми прагнули зрозуміти генетичні зв'язки між різними групами, що населяли регіон до і під час епохи інків, - каже д-р Гутьєррес, яка очолювала дослідження. - Аналізуючи стародавню ДНК з цих поховань, ми сподівалися розгадати генетичні зміни, які відбулися внаслідок подальшої політики та інкської окупації".
Дослідження виявило три окремі геномні групи, пов'язані з великими географічними регіонами в доіспанський період. А саме: північно-перуанське узбережжя, південноперуанське нагір'я та група басейну Тітікака.
Так, мешканці Ольянтайтамбо контактували з південно-перуансько-гірською групою, зокрема, з долиною Урубамба і високогір'ям Південного Перу. А от сучасний Сан-Себастьян продемонстрував двостороннє змішання давніх перуансько-південно-гірських предків і предків з басейну Тітікака.
Команда також провела аналіз головних компонент (PCA), щоб краще зрозуміти ширший генетичний контекст регіону. Результати показали, що Мачу-Пікчу не тільки кластеризуються з високогірними популяціями Анд, але й пов'язані з прибережними регіонами Перу та Колумбії, а також Амазонською низовиною.
Особливий інтерес викликали шість “підопічних” з Мачу-Пікчу, які генетично споріднені як з північно-західною, так і з південно-західною перуанською Амазонією, а також з еквадорським і колумбійським регіонами. Ці знахідки свідчать про давню взаємодію між високогір'ям і тропічними лісовими низинами. Тобто Центральні Анди були “плавильним котлом”, акумулюючи культури всієї Південної Америки.
"Наше дослідження надає цінні генетичні дані, заповнюючи прогалини в розумінні доінкської та інкської епох, - пояснює д-р Гутьєррес. - Воно висвітлює складні взаємодії та міграції, що відбувалися в цьому регіоні, сприяючи надзвичайному розмаїттю та історичному значенню".
Дослідники сподіваються, що їхні висновки стимулюватимуть подальші дослідження таємничої генетичної історії Центральних Анд і надихнуть на міждисциплінарні дослідження, які поєднують археологічні, історичні та генетичні підходи для поглиблення нашого розуміння стародавніх цивілізацій та їхньої спадщини.
Повністю дослідження можна подивитись тут.
