Вагою у 81 тонну величезні статуї острова Пасхи (Рапа Нуї) - найбільш упізнавані артефакти колись процвітаючої цивілізації, яка досягла апогею свого розвитку в середині минулого тисячоліття.
Протягом сотень років полінезійські народи жили на невеликому острові за 3000 км на захід від Чилі та розвивали складну культуру. Коли європейці вперше прибули на цю територію, більшу частину культури майя було знищено.
Протягом багатьох років вчені вважали, що знають причину загибелі цивілізації, проте нові археологічні дані змусили сформувати альтернативну теорію.
Минулого тижня журнал Тихоокеанської Археології опублікував статтю, в якій стверджується, що версія загибелі Рапи Нуї до 17 століття н.е. не могла стати результатом міжусобиць і насильства внаслідок виснаження природних ресурсів.
Згідно з новими дослідженнями, населення острова, навпаки, активно виготовляло нові інструменти. До часу появи колонізаторів технологічний прогрес був очевидним.
Археолог з Університету Квінсленда Дейл Сімпсон-молодший припустив, що сировина, яка використовулася в інструментах для різьблення, здатна прояснити інформацію про економічну динаміку спільноти майя.
Він та його колеги зібрали 17 інструментів, знайдених під час розкопок, включно з сокирою-струмом. Використовуючи мас-спектрометр для аналізу хімічного складу інструментів і зразків з кам'яних кар'єрів на острові, Сімпсон виявив, що більша частина сировини для виробництва надходила з одного кар'єра.
Сімпсон вважає, що це свідчить про те, що не було конфліктних ситуацій, а заснування нових ресурсних баз дало змогу вдосконалити інструменти. Якби остров'яни були розділені на протиборчі сторони, малоймовірно, щоб той, хто контролював кар'єр, дозволяв його використовувати всій спільноті.
Питання залишаються щодо зброї. Дослідники одного разу описали надлишок списоподібних предметів, ймовірно використовуваних для бою, але 2015 року з'ясували, що низка інструментів (так звані мата'а) були занадто тупими, щоб проколоти шкіру. Скоріш за все, вони використовувалися для обробітку ґрунту.
Сімпсон наполягає, що йдеться про інструменти для різьблення, чим викликав невдоволення колег: університети не готові переписувати історію.
Утім, у самій групі археологів стверджують, що не можна з точністю стверджувати, чи контролювався кимось кар'єр, чи він був доступний для всієї спільноти.
У всякому разі, навіть якщо ми можемо говорити про технологічний прорив у Рапа Нуї, то причини загибелі цивілізації, як і раніше, невідомі.
Більш того, кількість сценаріїв культурного апокаліпсису, що стався, явно скоротилася. Стандартні історичні схеми, властиві для опису європейських подій, у цьому регіоні американського континенту не працюють.
