Цікавий конфлікт, що стався в березні цього року між полінезійськими археологами-аматорами і новозеландськими істориками. Річ у тім, що група ентузіастів, яка здійснює розкопки в низці полінезійських печер, знайшла скелети людей гігантського зросту.
Мова не йде про поодинокі випадки. У всякому разі, деякі альтернативники згадали про так звану "расу передполінезійських гігантів", які жили на островах якихось 3-5 тисяч років тому. Але історики заявили, що "група людей" не мала права проводити дослідження, оскільки вони не мають спеціальної освіти. Факт наявності кісток невідомого виду Homo ніхто не заперечував.
Представник місцевого народу іві, Нгаті Таахінга, який володіє печерами, багатими на вапняки, підтримав учених: за його словами, свідоцтва про гігантів є "тривожними", тож усі незаконні вишукування мають бути згорнуті.
Група полінезійських сталкерів відома з початку 10-х років. У 2016 році вона записала перше відео про перебіг розкопок, відтоді викладаючи на своєму блозі всю інформацію про власні дослідження.
Тому й конфлікт має дивний вигляд: використовувані ними методи цілком наукові, але офіційним археологам така активність ну дуже не до душі. Тим паче коли йдеться про цілком відчутні результати.
Скажімо, доцент кафедри біоархеології Отагського університету д-р Сіан Гелкроу турбується навіть про кількість людей, які можуть натрапити на цей блог і повірити в інформацію, розміщену на ньому. Дійшло навіть до звинувачень у расизмі.
Хоча група намагалася зберегти місцезнаходження печери в секреті, місцевим змі вдалося підтвердити її місцезнаходження і подати від імені власника печер скаргу на "риття тунелів" на приватній території без відповідного державного дозволу на проведення геологічних робіт. Прикольно, так?
Поки що підтверджено наявність кількох неповних скелетів і близько десятка кісток, генетичну ідентифікацію яких також проводять своїми ресурсами. Залучення лабораторій загрожує мало не тюремним терміном.
З наявних даних: одна кістка ноги належить людині зростом щонайменше 3,2 метра. Приблизний вік знахідки - 2500 років.
"Тут, друзі мої, людська кістка дополінезійського жителя", - стверджують археологи-аматори. Причому йдеться про людину, якої не має бути в Новій Зеландії, згідно з офіційною історіографією. Перші люди тут нібито з'явилися тисячоліттям пізніше.
Водночас "Спадщина Нової Зеландії", державний орган, уповноважений урядом захищати історичну та культурну спадщину острова, заявив, що в нього "немає підстав вважати, що передбачувана печера є археологічним об'єктом". Але водночас якщо історією займатимуться "самозванці", "археологічні пам'ятки можуть бути знищені" Про які саме пам'ятки йдеться, у відомстві не уточнили.
Інакше кажучи, державна експертиза не допускає думки, що печера містить будь-які свідчення людської діяльності до 1900 року. Тому туди мають бути допущені тільки археологи "Спадщини".
Наразі відомо безліч історій, що свідчать про дивні знахідки вздовж усього західного узбережжя, між Порт-Вайкато і Рагланом. Але такі знахідки не були задокументовані, тому якщо вони і були, то підтвердити їх якимось чином не представляється можливим.
На сайті CelticNZ якогось "астро-археолога" Мартіна Дутре описується плем'я високих "маорі ацтеків" (є й таке), які жили в печерах північного Вайкато і були винищені європейськими колоністами. Також у статті згадується "похоронна печера", яка "забита останками представників племені. Координат печери "астро-археолог" не надав.
Проте саме Дутре надихнули IJ і його команду (її учасники використовують ініціали BM, YM, RL Davidson і MD у своєму блозі), щоб прокласти тунель до вапнякової печери на стороні Waikaretu Valley Rd.
"Маорі, як ми їх знаємо, не займали пустельні землі, про які йдеться в шкільних підручниках... Полінезійці фактично прийшли на вже зайняті території, а потім уже завоювали їх... Те, що знаходиться всередині нашої печери, це доведе".
Однак археолог із Вайкато Сіан Кіт стверджує, що навіть якщо сенс існування групи полягає в пошуку "тих, хто був тут задовго до "полінезійської міграції", на сьогодні немає жодних доказів того, що люди жили в Протеаз або в Новій Зеландії до прибуття полінезійців.
"Кожен професійний археолог скаже вам те саме", - підсумовує історик.
Широко розповсюджені усні свідчення про те, що раннє населення Моріорі було завойоване маорі, постійно спростовується вченими. Але й вони не надають польових доказів, що породжує найфантастичніші сюжети, такі навіть екзотичні, як колонізація островів греками або фінікійцями.
Однак самі історики вважають за краще говорити про "злісний міф", вписаний навіть у Британську енциклопедію: ніяких переселенців, стародавніх народів, тільки маорі і вихідці з Британської імперії.
IJ і його команда все ж упевнені, що "справжня стародавня історія" цієї країни була "прихована, захована і заборонена" істориками та археологами.
На початку березня IJ і MD опублікували останні новини про їхню діяльність. Вони висловили здивування відсутністю реакції на знайдену ними кістку. Тунель, який вони викопали, досі не видно. Тому важко сказати, де проходили розкопки.
На цей час точно невідомо, звідки прибили маорі. У кожного племені було своє каное і, скоріше за все, Нова Зеландія засілялась поступово, протягом довгого часу. Поселення з'явились значно пізніше.
Загальноприйнята версія вказує, що Аотеа (острів Бар'єрний) був першим місцем висадки, за яким слідували висадки в Каухії та в Затоці Достатку.
Ми також знаємо, що двокорпусний корабель "Такітіму" (який був побудований на Самоа і якому вже 300 років) був розділений на дві ваки при висадці біля Вакатане, щоб полегшити дослідження бухт. Одна частина була перейменована на Horouta, і обидві продовжили свій шлях навколо Східного мису до висадки на східному узбережжі та в бухті Хокс.
Фактично це наше базове знання про давню історію Нової Зеландії.
