Британський космолог Роджер Пенроуз стверджує, що всесвіті має певний сенс, адже він не існує тільки з волі випадку.
Яка справжня структура Всесвіту?
На думку вченого, теорія струн не вірна, а темної матерії не існує. Пенроуз ставить доволі складне запитання: якою є справжня структура Всесвіту? Бо якщо ми говоримо про структуру, тоді потрібно відмовитися від таких цілком собі філософських категорій, як «мета існування» та «випадковість космічних подій».
Що означає відмову від намірів звести всі космологічні макропроцеси винятково до квантових подій, чим займається теорія струн.
Остання прагне до єдиної теорії всіх сил, хоча таємниця темної матерії та енергії залишається нерозгаданою донині.
Роджер Пенроуз: Я думаю, що проблема теорії струн полягає в тому, що в ній немає зв'язку зі спостереженнями.
І далі:
Можливо, я дотримуюся занадто радикальної думки, але, на мій погляд, вона значною мірою зумовлена математикою, що саме по собі не є запереченням, наскільки я розумію. Багато чого з того, що я роблю, зумовлено математикою. Але проблема з теорією струн у тому, що вона має бути теорією про те, як влаштований світ.
Відповідно, якщо число просторових вимірів просто не вірне, теорію не можна сприймати навсправжки. Однак ТС постулює, що фундаментальними будівельними блоками Всесвіту є не точкові частинки, а одновимірні струни. Такі струни вібрують на різних частотах, створюючи спостережуване розмаїття елементарних частинок.
Свого часу фізики спробували об'єднати чотири фундаментальні сили природи. Теоретики продемонстрували, що гравітація, електромагнетизм, сильні та слабкі ядерні взаємодії можуть бути узгоджені завдяки інтеграції астрофізики та фізики частинок.
Але тут виникає проблема. Математика працює тільки тоді, коли на віру приймається більше, ніж відомі чотири виміри. Фізичних доказів 4+ всесвіту не існує. Тому будь-яка версія теорії струн незмінно зводиться до абстрактних розрахунків і формул.
Логіка в дусі Поппера
Водночас американець японського походження Мічіо Каку дотримується абсолютно протилежного погляду, вважаючи теорію струн єдиною послідовною теорією поля.
Тут треба уточнити: Пенроуза турбує не стільки безліч альтернативних вимірів, скільки математична витонченість, яку не можна перевірити емпірично.
Британець стверджує, що для того, щоб наукову теорію вважали достовірною, вона має робити прогнози, які перевіряються й підтверджуються спостереженнями або експериментами. Цілком собі нормальна логіка в дусі Карла Поппера.
Проблема якраз у тому, що ТС поки що не представила жодного верифікованого передбачення, яке можна було б перевірити засобами сучасної експериментальної фізики. Що, своєю чергою, призводить до питання про те, чи є теорія струн дійсно фізичною теорією, чи її можна віднести до уявних експериментів.
Для чого винайшли темну матерію та енергію
Аналогічним чином Пенроуз критикує набагато більш значущу змінну в попередніх космологічних моделях. У суперечках про темну матерію космолог займає напрочуд критичну позицію. Він стверджує, що ТМ винайшли для того, щоб пояснити деякі астрономічні спостереження - швидкість обертання галактик та ефект гравітаційного лінзування, наприклад.
Оскільки ці явища не пояснювали кількість виміряної енергії, народилася теорія невидимої темної матерії. Тобто такої форми матерії, яка безпосередньо не спостерігається, - вона не випускає і не відбиває електромагнітне випромінювання. Однак згідно з попередніми моделями, вона може становити значну частину загальної маси Всесвіту.
Пенроуз стверджує, що гіпотеза невидимої субстанції, яку не можна виявити і яка нібито складає більшу частину Всесвіту, - це, скоріше, попереднє рішення, ніж обґрунтована наукова теорія.
Британець віддає перевагу альтернативним поясненням, заснованим на модифікації теорії гравітації, не обов'язково в її ньютонівській версії (MOND). Тому погляди Нобелівського лауреата являють собою справжній виклик традиційній космології.
Більше, ніж космологія
Його критика - це не тільки заперечення деяких теорій, а й заклик до більш суворої наукової методології та більш відкритої дискусії про основи нашого розуміння космосу.
Пенроуз підкреслює, що наука завжди має бути відкрита для нових ідей, особливо коли стикається з межами наших знань. У практичному плані фізик говорить про те, що ми не можемо будувати свій світогляд на припущеннях.
Якщо вчені чогось не знають, то вони повинні це визнати й повернутися до того, що знання підкріплюються спостереженнями та вагомими доказами.
Сучасна астрофізика, з іншого боку, побудувала цілу релігію на існуванні речовини, що в принципі недоведена; і якщо теорію струн одного разу визнають, то це призведе до того ж самого - спекулятивного знецінення науки.
Поки інші виміри не будуть помічені або не будуть знайдені докази їхнього існування, ми не зможемо вважати їх основою наукової теорії.
