Виміряти гравітаційну постійну G у минулому не так просто, як може здатися.
- По-перше, нам потрібно мати доступ до об'єктів або систем, які зберігали б інформацію про силу тяжіння в різні періоди часу.
- По-друге, у нас повинні бути методи та технологічні інструменти, які дозволили б витягти цю інформацію з достатньою точністю і надійністю.
- По-третє, ми маємо враховувати всі можливі чинники, які могли б впливати на вимірювання, як-от локальні аномалії гравітаційного поля, температурні й атмосферні ефекти, систематичні помилки тощо.
- Наразі існують різні підходи до вимірювання гравітаційної постійної G у минулому, але вони всі мають свої обмеження і неоднозначності. Наприклад, один зі способів полягає у використанні стародавніх годинників або маятників, які у своїй роботі залежать від сили тяжіння.
Теоретично, якщо ми можемо визначити період коливань такого годинника чи маятника в минулому та порівняти його з сучасним значенням, ми отримуємо оцінку (не показник!) зміни гравітаційної сталої G протягом певного часу.
Однак, на практиці це дуже складно зробити, тому що ми маємо переконатися, що годинник або маятники не зазнав жодних модифікацій або пошкоджень за весь час свого існування, а також врахувати всі можливі впливи довкілля на його роботу.
Інший спосіб полягає у використанні космічних об'єктів або явищ, еволюція яких залежить від сили тяжіння. До слова, можна використати подвійні зірки або планетарні системи, що підкорюються закону всесвітнього тяжіння Ньютона.
Якщо ми зможемо виміряти параметри одних і тих самих систем у різні моменти часу, тоді з'явиться вірогідність порівняти їх із чинними теоретичними моделями, сучасним станом всесвіту.
Однак провести такий масштабний експеримент досить складно, оскільки ми не маємо у своєму розпорядженні необхідно точних і довготривалих спостережень такого плану, а також ми не розуміємо, як на практиці врахувати вплив релятивістських ефектів, магнітних полів, міжзоряного газу, простору (якщо він продуктує гравітацію та фотони) тощо.
