Інтелектуальна ситуація навколо теорії струн змінюється просто таки зі швидкістю світла. Застаріла навіть книга Лі Смолена "Проблеми з фізикою", написана кілька років тому.
А все тому, що в теорії елементарних частинок за останні 20-25 років ми не спостерігаємо дійсно значного прогресу. У цій галузі домінує одна дуже специфічна, дуже спекулятивна ідея про те, як об'єднати фізику.
Вона звучить приблизно так: об'єднайте квантову теорію з гравітацією і дізнайтеся, як створити теорію квантової гравітації.
Так ось, існує тільки одна дуже умовна ідея про те, як це зробити: за допомогою математичної сутності, відомої як "рухомі струни". Замість частинок пропонуються інші елементарні об'єкти, - такі собі маленькі струни, що вібрують і рухаються в десяти вимірах.
Пропозиція сама по собі унікальна, вона привернула велику увагу, і на її реалізацію було витрачено багато зусиль і грошей. Десь із 1984 року вона стала вкрай популярною серед широкої публіки. Але до чого тут фізика?
Ми бачимо досить обмеж-ену групу науковців, які перетворилися на публічні персони. Здебільшого за рахунок якісного маркетингу, доступного всім онлайн-контенту та вміння вести блог. Говорити про дуже складні речі гранично простими словами.
І водночас багато людей, які цікавляться наукою, усвідомили той факт, що теорія струн зіткнулася з величезними проблемами і працює зовсім не так, як очікували самі вчені.
Водночас реальна, наукова теорія струн настільки незалежна від научпопу і блогерства, що навіть породила реальну дискусію, небачену для інтерактивної епохи. Навіть відродився жанр "рецензія на книгу".
Природно, блогери вловили загальну тенденцію. Нині, читаючи та переглядаючи ютуб-канали, присвячені теорії струн, ми бачимо теоретиків, які потрапили в методологічну пастку: як розібратися в теорії струн? як насправді змусити її "працювати"? як використати так званий мультивсесвіт для описання величезної кількості ймовірнісних всесвітів?
Однак причина, через яку теорія струн не може прогнозувати, полягає в тому, що речі, які хотілося б передбачити, від початку не можуть бути передбачені. Тому що вони, згідно з тією ж теорією, просто варіюються - від одного всесвіту до іншого.
Причина критики в тому, що теоретики струн пропонували занадто багато неправдоподібних, надуманих і математично абстрактних пояснень. Звичайно, фізиків образились, коли їм вказали на методологічні помилки, вважаючи, що громадська думка повстала проти теорії струн як такої. Як наслідок, забагато скептицизму, але фізики самі винні: треба займатися наукою, а не піаром. І вони пішли в глуху оборону.
Майбутнє Бак та теорія струн
Ще одна річ, про яку слід згадати, - це БАК, новий прискорювач частинок у Женеві. Він буде запущений наприкінці літа - на початку цієї осені. Дослідники почуваються настільки добре, що їм не дуже затишно. Вони більше не хочуть сперечатися, вони не бажають розбиратися, що ж не так з адронними колайдерами.
А нам залишається трішки почекати і подивитися, що станеться з цим прискорювачем. Тут два можливих сценарії. Або результати експериментів змінять наше уявлення про елементарні частинки, що здається малоймовірним; або такі експерименти приведуть до чогось. Принаймні, ми побачимо напрямок розвитку теорії струн.
Утім, можливий третій варіант: БАК "придумає" дещо зовсім інше, і всі просто забудуть теорію струн.
Галузь досліджень, яка існує вже понад 20 років, не зовсім виправдала покладені на неї надії. Проте в ній зайнята достатня кількість фахівців. Здебільшого прекрасних математиків, ніж хороших фізиків.
Така ситуація небезпечна для академічної науки: кинуто забагато ресурсів на обслуговування однієї дуже конкретної ідеї. Якби вона мала величезний успіх, була б інша розмова. Але... значущого прориву не відбулося. Я маю на увазі, що насправді вийшло не так, як очікувалось.
До того ж теорія струн - дуже, дуже технічна тема. Проводити реальну дискусію, викладати проблеми на папері потрібно було ще "вчора". Заодно пояснити, як насправді йдуть справи. Що спрацювало, а що не спрацювало
На жаль, не спрацювало. Існує багато причин, через які ми були розчаровані теоретичними розробками. Не було такого обговорення, якого, як мені здається, хотілось би "думаючій" академічній спільноті.
Крім того, публіка стала набагато краще розуміти, у чому полягають проблеми. З наукової точки зору. Поза блогерськими камерами і науково-популярними текстами.
По-людськи шкода і самих фізиків-"струнщиків". Вчені буквально змушені оборонятися. Фанатиків вистачає з обох боків, а протистояння не дозволяє провести справжні наукові дебати.
Так, вони можливі в приватному порядку. Але йдеться саме про дебати, пошук подальшого шляху розвитку, а не про суперечку без теоретичних наслідків.
Але більшість груп і колаборацій не в змозі домовитися навіть про елементарні речі, терміни наприклад. Що не дозволено в серйозній науці.
