Постулат Ейнштейна про незалежність швидкості світла від швидкості джерела слід розуміти так. Швидкість світла за модулем не складається зі швидкістю джерела, залишається С, але за напрямком визначається векторним складанням швидкості світла зі швидкістю джерела.
Але Ейнштейн виходив із догми U=C, отримавши таким чином релятивістські висновки. Подивимося, що вийде, якщо висунемо дещо іншу гіпотезу. По горизонталі джерело рухається зі швидкістю V. Із джерела виходить вертикальний промінь зі швидкістю С. Промінь іде по гіпотенузі, під кутом TgFi = C/V зі швидкістю С. Через час Т координата фронту променя по осі Х = VT. По осі У координата CT Шлях по гіпотенузі Ейнштейн визначає за Піфагором S2=(C∗T)2+(VT)2=T2(C2+V2)
Маємо рівняння S=TC2+V2-------√ Якби АЕ поділив би ліву і праву частину на вектор швидкості променя за Рітцем, U=C2+V2-------√ , то отримав би T=Const Але його U не U=C2+V2-------√, у нього U=C=C = C. І шлях S = CT. Тому, поділивши ліву і праву частину на СТ, отримав нерівність СТ/C≠TC2+V2-------√C 1<1+V2/C2---------√ Потім АЕ перетворив цей вираз алгебраїчно. С2 C2>C2-V2=C2(1-V2/C2) 1>1-V2/C2 Поки все по науці, але потім АЕ лохотронно перетворює цю нерівність на рівність різними коефіцієнтами Т і То, які називає різним часом. То2=Т2(1-V2/C2) і отримує своє знамените.
T=T01-V2/C2---------√ За механікою Ньютона, фотон рухатиметься по діагоналі, якщо матиме інерційну масу, нехай навіть масу АЕ m=EC2. Але АЕ та інші релятивісти механіку Ньютона навіть у школі не вивчали - проходили, але повз.
Фейнман показав у своїй лекції очевидне. Якщо фотон рухається по діагоналі зі швидкістю С, то проекція його швидкості на вісь Х буде C∗CosFi, на вісь У проекція C∗SinFi Тоді шлях по діагоналі буде S=T2∗C2∗Cos2Fi+T2∗C2∗Sin2Fi------------------------------√=CT T=S/C=CT/C=T=Const Що б там не базікали про експеримент Майкельсона, але його установка показала, що швидкість світла в його установці векторно складається зі швидкістю установки.
