Срібні кубки, знайдені в Ірані, послужили ключем до розгадки 120-річної таємниці, над якою билися вчені всього світі. Зрештою, археологам і лінгвістам вдалося розшифрувати стародавні письмена.
Очолювана французьким археологом із Тегеранського університету, група європейських учених розшифрувала символи так званого "лінійного еламського письма". Еламське царство існувало на території сучасного Ірану в період з ІІІ тисячоліття до нашої ери до його завоювання Перською імперією, тобто до 6 століття до нашої ери.
Сучасна історіографія почалася 1903 року, коли французькі археологи провели розкопки в Сузі, відомому за Книгою Естер як Шушан, на південному заході Ірану. Під час розкопок було виявлено написи невідомою мовою. Чи були це ієрогліфи або алфавіт, вчені не знали.
Пізніше з'ясувалося, що подібні знаки використовувала еламітська культура на території сучасного Південного Ірану. У XX столітті дослідники змогли розшифрувати невелику кількість символів лінійного еламітського письма. І то після того, як було виявлено двомовний текст, викладений лінійною еламітською та аккадською мовами, який на той момент уже був відомий. Подальші спроби розшифрувати написи виявилися безуспішними.
Про нинішній прорив було повідомлено в статті, опублікованій у німецькомовному журналі "Ассиріологія та археологія Близького Сходу", який вважається ключовим виданням у цій галузі.
За словами одного з авторів, професора Джанні Маркезі з Болонського університету, еламіти використовували два різні види письма: місцевий лінійний і клинопис, який було імпортовано з Месопотамії.
Оскільки клинопис добре відомий, то читаючи тексти, написані клинописом, можна дізнатися імена еламських царів і божеств того часу.
Наступним етапом було вивчення текстів лінійною еламською мовою, щоб спробувати визначити імена царів і божеств, пояснює д-р Пітер Зільберг, співробітник кафедри археології та близькосхідних досліджень Єврейського університету Єрусалима.
"Як ми могли це зробити? Наприклад, був цар на ім'я Пузур-Сушинак і бог на ім'я Інсушинак: ці два імені частково збігаються. Цей факт дав змогу відносно легко визначити послідовності знаків лінійної еламської мови, що відповідають цим двом іменам; потім послідовності, що закінчуються однією і тією ж групою знаків...", - розповідає Маркезі.
"Отже, з цих двох імен ми отримали фонетичні значення дев'яти знаків... які потім можна використовувати для ідентифікації інших імен та отримання додаткових фонетичних значень".
Але як вони дізналися напевно, що це одні й ті самі імена? У світі відомо всього близько 40 лінійних еламітських написів. Щоб переконатися, що йдеться про схожі тексти, вчені відібрали лінійно-еламські зразки, які, найімовірніше, були присвячені царям і божествам, і значення яких були визначені за клинописними джерелами.
Написи лінійно-еламською мовою ідентифіковані Франсуа Дессе, французьким археологом, який працює в Ірані. О досліджував кубки з приватної колекції, до якої він отримав доступ.
На підставі різних тестів Дессе припустив, що посудини походять із царських поховань. Він порівняв тексти, написані на них, з еламськими текстами, написаними клинописом на іншому посуді.
Передбачалося, що дві групи текстів присвячені одним і тим самим правителям і мають спільні елементи, а також схожі вирази, ідеться у статті в німецькому журналі. Припущення виявилося правильним.
Другий крок у розшифровці полягав у спробі визначити не лише власні іменники, а й низку фраз, положень і навіть речень еламською мовою, які ми знаємо з клинописних написів.
Гіпотеза: два корпуси текстів (лінійний еламський і клинопис) повинні мати одну й ту саму фразеологію.
У результаті кропіткої роботи вчені змогли ідентифікувати 72 символи в лінійному еламському письмі. Загалом він містить від 80 до 110 символів.
"Знімаю перед ними капелюх", - каже ассіріолог Єврейського університету професор Натан Вассерман.
"Це не було "бінго" чи розшифруванням коду в романтичному стилі, коли раптом усе стає зрозумілим. Як це часто буває, йдеться про кропітку розгадку таємниці, крок за кроком".
На думку вчених, лінійна еламська писемність - важлива віха в розвитку писемності та мов у всьому світі. У той час як клинопис і ієрогліфи були поширені в Месопотамії та Єгипті, тут широко використовували символи, що являють собою логограми.
Еламська писемність здебільшого фонетична, тобто її символи представляють голосні та приголосні. Дослідники вважають її найдавнішим алфавітом такого роду, давнішим за фінікійський.
Вассерман пояснює: той факт, що мову такого типу було знайдено "на такій ранній стадії - велике нововведення у світі мов загалом".
За його словами, завдяки новому дослідженню "ми розширили наші можливості в розумінні ключової культури Стародавнього Близького Сходу, про яку ми знали не так багато".
Зільберг додає, що розшифровка лінійного еламського письма захоплива з погляду розвитку писемності: це було місцеве, незалежне письмо, стерте іншими системами письма, що захопили Стародавній Близький Схід.
Проте, попереду ще багато роботи. Еламська мова була незалежною мовою, не пов'язаною з іншими групами, тому лінгвісти не розуміють, як вимовлялися її слова, і не завжди розуміють їхнє значення.
"Коли мова стоїть окремо, це складна річ, тому що все, що ми знаємо про неї, виходить із самої мови", - пояснює Зільберг.
"Усі споріднені групи цієї мови зникли, вони не встигли створити свою писемність", - підсумовує Вассерман.
