Звичайно, теорія струн поки що не зруйнувала академічну фізику. А тому важко визначити, як би виглядав "зруйнований” стан речей: адже наше сприйняття навколишнього середовища може виявитися край іншим і незвичним для сьогодення.
Теорія струн, безумовно, привернула до себе набагато більше уваги громадськості, ніж це може бути виправдано феноменологію успіху. Складний математичний апарат не означає, що у теоретиків з’являється інструментарій для наукових прогнозів.
Мало того, популяризована версія пропагує наративи про "стрункий зміст" природи, які межують з відкритою брехнею (наприклад: "струни" - це лише математичні об’єкти; не існує жодних доказів того, що вони мають фізичний аналог).
Спекуляції на цю тему завдали репутаційної шкоди дослідникам, що призвело до зростання скептичних настроїв в науковому середовищі.
Разом із тим теорія струн стирчить як методологічна болячка у порівнянні із загальною теорією відносності, теорією електрослабких зв'язків, квантовою електродинамікою чи навіть квантовою хромодинамікою.
Так, до 1980-х років теоретична фізика жила у відносно тісному зв'язку з експериментальною наукою. Але теорія струн повністю відмовилася від звичного шляху. Вона втягнула в себе ціле покоління теоретиків, які не повністю усвідомлюють серйозність власної методологічної помилки.
Вони можуть бути чудовими фахівцями, але не хорошими фізиками, - адже відмовляються від дисциплінарного вивчання “реального світу”, який вимірюється.
В результаті сформувалося доволі специфічне середовище постмодернових физиків-теоретиків, які більш корисні для соціології, ніж для “природознавчих” дослідницьких інституцій.
Можливо, теорія струн перетворилася на класичний приклад "спекулятивної бульбашки". Перебільшені очікування щодо "повернення інвестицій" в теорію були повсюдними і часто нагадувала стадну поведінку.
Звичайно, фізики хотіли б вірити, що вони застраховані від такого роду речей, зважаючи на їхню "раціональну" професію. Але ми живемо в епоху спекулятивних бульбашок, і ця дуже добре вписується в загальний контекст медійного просування.
Чому зазначена бульбашка досі не луснула?
З одного боку, інституції повільно змінюються, особливо коли експертна оцінка поширюється на фінансування та призначення, і, як наслідок, досить велика спільнота зайнята фальсифікаціями системи, щоб забезпечити своє виживання.
З іншого боку, теорії струн пощастило не зіткнутися з "експериментально виключеним" сценарієм. Існує безліч великих об'єднаних теорій, яким пощастило менше.
Крім того, теорія має безліч вільних параметрів, захованих глибоко всередині самих спкуляцій (модулі когось цікавлять?), тоді як ззовні вона представляє себе як конструкт з дуже невеликою кількістю параметрів.
Однак ведмежий ринок настане тоді, коли експерименти в ЦЕРНі чи деінде виявлять щось, що не має природного місця в самій теорії струн. Ви можете латати і штукатурити скрипучу машину не так часто.
Зворотний бік?
Колосальна руйнація потенціалу нечітко визначеного проекту. Через 30 з гаком років у насдуже мало емпірично релевантних результатів, які можна продемонструвати. Це не "знищило" теоретичну фізику, але я думаю, що було б цікаво підрахувати "вартість" руйнуваннь і розтрат людського капіталу.
Найцікавіші досягнення фундаментальної фізики за останні три десятиліття були знайдені в експериментальній фізиці конденсованих речовин, спостережливій космології та астрофізиці, фізиці частинок високих енергій та фізиці гравітаційних хвиль в рамках Загальної теорії відносності.
Якщо іноді теорія струн і дає щось корисне для цих галузей, теоретикам струн краще не питати про вартість їхнього внеску.
Я не думаю, що теорія струн знищила теоретичну фізику. Але я вважаю, що вона висмоктує ресурси, які можна було б спрямувати в інше русло і з більшими результатами.
Майже через 4 десятиліття після того, як вона поставила собі за мету знайти уніфікований опис усіх сил, вона досягла прогресу, лише пропонуючи спеціальні всесвіти математичних структур, для яких не існує емпіричних доказів.
Навіть найменш суперечлива з них, суперсиметрія, ще не проявила себе. Кожного разу, коли вони піднімають енергію на ВАК ще на один МеВ, кричуща відсутність практичних результатів стає все більш болючою.
Якщо одного дня ВАК виплюне зовсім несподіване, будьте готові продати всі свої акції в теорії струн.
