Мережа незвичайних об'єктів, виявлених під поверхнею південного полюса Марса, можливо, не є озерами рідкої солоної води, як передбачалося раніше.
Новий аналіз даних, отриманих орбітальним зондом Mars Express, вказує на те, що блискучі плями на радіолокаційних зображеннях можуть бути пов'язані з наявністю замерзлої глини, таких як гідратні силікати алюмінію або смектитові мінерали. Раніше дослідження Марса припускали наявність озер.
Але тепер дослідники пропонують альтернативну теорію, згідно з якою ніякої води на Червоній планеті, можливо, немає в будь-якому стані. Замість цього можуть бути присутніми хімічні елементи і сполуки, утворені мільярди років тому, коли Марс був ще "живий" і вів активне геологічне життя. Це може пояснити наявність блискучих ділянок на радарних зображеннях, знайдених командою вчених, які використовують радарний ехолот MARSIS, прикріплений до Mars Express.
Деякі агентства повідомили про знаходження підповерхневого озера на Марсі, коли команда вчених помітила дивне явище на даних MARSIS. Однак подальші дослідження показали, що область не була одна - було виявлено ще три блискучі ділянки. Тепер дослідники пропонують, що Марс може бути придатний для екстремофільного, хемосинтетичного мікробного життя, хоча цього не можна стверджувати однозначно.
Деякі скептики вказують на проблему високої холодності Марса, яка ускладнює проведення екологічних досліджень навіть при використанні насичених солями вод.
Життя, якщо воно й існувало колись на Марсі, ймовірно, було давно знищене. Таким чином, виникає питання: якщо блискучі плями на поверхні Марса не є рідкою водою, то що вони являють собою?
Після вивчення отриманих даних, планетологи дійшли висновку, що ці плями можуть бути твердими глинами, замороженими до кріогенних температур. Це пояснює відображення, які спостерігаються земною апаратурою.
Лабораторні експерименти також показали, що смектити можуть створювати відображення, підтверджуючи гіпотезу про те, що плями на Марсі можуть бути пов'язані з глинами.
Майже половина поверхні Марса складається зі смектитової глини, причому найбільша її концентрація спостерігається в південній півкулі, особливо в південних високогір'ях. Марсохід Curiosity вже досліджував смектитові відкладення в стародавньому висохлому дні "озера".
Проте, є також численні свідчення того, що рідка вода була присутня на марсіанському південному полюсі в минулому, понад 100 мільйонів років тому. Нова гіпотеза стверджує, що смектитові глини могли утворитися в цей час, а потім були поховані під південною полярною шапкою, де лід досі змішується з глиною. Це свідчить про мінімальні геологічні процеси на П'ятій планеті.
Дослідники перевірили гіпотезу на зразках кальцій-монтморилонітової глини, заморозивши її до -43 градусів за Цельсієм і вимірявши її діелектричну проникність - цю властивість можна вловлювати наземним проникаючим радаром.
Результати дослідження показали, що показники відповідають даним, отриманим від MARSIS, а також підтвердили, що смектитова глина є найточнішим еквівалентом марсіанської "води" і льоду.
Науковці також використали моделювання, щоб оцінити потужність відлуння, яке MARSIS спостерігав би за різних сценаріїв, і знову підтвердили, що смектитова глина є найточнішим еквівалентом марсіанської "води" і льоду.
Якщо на Марсі є геологічна та вулканічна активність, яка нагріває планету зсередини, то рідка вода все ще може існувати. Але поки невідомо, чи є така активність під південним полюсом. Смектитова глина дає відповідь на це питання, яке не потребує неперевірених факторів.
Фактичне існування озер на Марсі, як під льодом, так і під поверхнею, залишається головним болем для дослідників. Фізично їхнє існування малоймовірне, але навіть якщо вони існують, то це виклик, який потребує вирішення. Однак наразі у дослідників недостатньо ресурсів для повного вивчення планети.
За матеріалами sciencealert.com
