Час і світло - це дві неймовірно важливі сутності. Однак, у фізиці немає поняття фізичного часу і часу як такого. Поняття "плин часу" або "перебіг часу" вводить науку в умовну філософську область, а не наукову.
Однією з особливостей фізики є те, що вона використовує математичну мову для опису фізичних процесів, що ускладнює розуміння її серед звичайних людей. Відокремити математичну мову від фізичного опису практично неможливо.
Альберт Ейнштейн став першим, хто помітив, що безперервний потік часу перетинається тільки рухом тіл, утворюючи уявні відрізки, які називають часовими інтервалами. Він також першим заговорив про відносність часу в Загальній теорії відносності, яка стала однією з найбільш революційних теорій в історії науки.
Таким чином, розуміння часу у фізиці є складним процесом, пов'язаним із використанням математичної мови та концепцією відносності часу.
Згідно з теорією відносності, час, який вимірює спостерігач, змінюється залежно від його швидкості, навіть якщо він постійно носить точний годинник на руці.
Таким чином, час "тече" з різною швидкістю, якщо годинник спостерігача залишається нерухомим.
З іншого боку, якщо спостерігач рухається зі швидкістю світла, час буде йти в іншому ритмі.
Насправді, щоб сприйняття цієї концепції стало доступнішим, Ейнштейн уявив себе спостерігачем, який сидить на промені світла і рухається зі швидкістю 300 тисяч кілометрів на секунду.
Якщо поруч із цим світловим вершником станеться блискавка, світло від неї нескінченно рухатиметься разом із ним зі швидкістю 300 000 км/с, беручи участь у нескінченних перегонах крізь простір-час. У цих перегонах ніколи не буде переможця, і час для нашого уважного і здивованого спостерігача "застигне".
Іншими словами, "час" і "перебіг часу" - це ідентичні категорії, інакше час не буде йти! Це має сенс, бо наше сприйняття часу формується рухом, і в зазначеному прикладі для спостерігача не існує видимого руху. Блискавка стане лише нав'язливим світлом, яке хтось запалив перед очима.
Що таке джетлаг?
Сьогодні загальновизнано, що рух у просторі одночасно є рухом у часі.
Наприклад, можна прискорити настання світанку і швидше насолодитися прекрасним сходом сонця, якщо рухатися в напрямку сходу.
Тобто, замість того, щоб чекати, поки обертання Землі відкриє вам райдужні барви сонця, що сходить, ви летите назустріч веселці, яка вже забарвила небо в інших, більш східних регіонах нашої планети.
Добре відомо, що чим далі на схід розташоване те чи інше місце, тим раніше там настає світанок. Звісно, у цих просторово-часових подорожах наш біологічний годинник, за яким вимірюється внутрішній час, божеволіє.
Саме тому під час перельотів виникає знаменитий джетлаг, від якого страждають здебільшого трансатлантичні мандрівники.
Чому ми не можемо подорожувати в часі?
Якщо ми можемо переміщатися в земному часі, то чому ми не можемо подорожувати в часі взагалі?
Теоретично, ніщо не заважає нам це робити. Ми можемо переміщатися в майбутнє або навіть у минуле.
Звичайно, подорож у минуле пов'язана з багатьма небезпеками. Сюжет багатьох фантастичних фільмів, висхідний ще до британського фантаста Герберта Велльса.
Ейнштейн вводить у свою теорію поняття спостерігачів. Вони завжди впливають на систему, яку досліджують, і водночас не дають змоги існуванню об'єктивної реальності, тобто фізичної реальності, незалежної від дослідника.
До слова, дослідник і спостерігач - це одна й та сама особа, або ж вони різні? За якими критеріями? І чи є спостережувані ними фізичні реальності однаковими або різними?
Такі несумісні та суперечливі аспекти роблять подорож у минуле неприпустимою.
На відміну від цього, подорожі в майбутнє є абсолютно безпечними, особливо якщо у вас є відповідний транспортний засіб майбутнього.
У світі, де транспортні засоби для переміщення в просторі досягли нового рівня, транспортний засіб, здатний переміщати нас у часі, видається справжнім викликом для людства.
