Загальна теорія відносності

Загальна теорія відносності (ЗТВ) – це сучасна теорія гравітації, розроблена Альбертом Ейнштейном у 1915 році. Вона кинула виклик ньютонівській теорії, пропонуючи інше розуміння простору, часу та їх взаємозв'язку.

Ключові особливості ЗТВ:

• Гравітація як викривлення простору-часу: ЗТВ описує гравітацію не як силу, а як викривлення простору-часу масивними тілами. Таке викривлення впливає на траєкторії руху інших тіл, включаючи світло.
• Еквівалентність гравітації та прискорення: ЗТВ стверджує, що гравітація та прискорення еквівалентні. Це означає, що неможливо експериментально відрізнити вільне падіння в гравітаційному полі від прискореного руху в плоскому просторі-часі.
• Чорні діри та гравітаційні хвилі: ЗТВ передбачає існування чорних дір – областей простору-часу, де гравітаційне поле настільки сильне, що з нього не може вирватися навіть світло. Теорія також описує гравітаційні хвилі – збурення простору-часу, які розповсюджуються зі швидкістю світла.

Вплив ЗТВ на науку:

• ЗТВ значно розширила наше розуміння Всесвіту, дозволивши пояснити такі явища, як орбіта Меркурія, відхилення світла в гравітаційному полі та злиття чорних дір.
• Теорія використовується в астрофізиці, космології та квантовій гравітації.
• ЗТВ лягла в основу GPS-навігації, адже супутники GPS мають враховувати релятивістські ефекти, передбачені теорією.