До 1931 року Курт Гьодель довів свою другу теорему про неповноту, яка стверджує, що якщо формальна логічна система несуперечлива, то вона не може довести протилежне. Простіше кажучи, існує якийсь компонент, формула або рівняння, що обґрунтовує несуперечливість системи.
З чого випливає два висновки.
- Перший. Будь-яка логічна система іманентно теологічна, оскільки її основоположний елемент приймається на віру. У математиці, фізиці, космології, соціології, психіатрії необхідний деміург, точка відліку, від імені якої вибудовується знання або логіка оповіді, науковий дискурс. У цьому плані не відбулося сепарації науки від віри.
- Другий. З'являється логічне підґрунтя припустити, що будь-яка наукова теорія є неточною і неповноцінною в тому сенсі, що вона потребує постійної модернізації. Тому абстрактна теорія завжди залишається на рівні робочої гіпотези, а такі універсальні побудови, як теорія всього, виступають у ролі більше маркетингової стратегії, ніж наукового цілепокладання.
Свого часу Галілей стверджував, що будь-яка фізична теорія, яка претендує на опис реальності, має робити передбачення, які витримують експериментальну перевірку. Таким чином він виявив, що важкі та легкі об'єкти однаково прискорюються під впливом сили тяжіння. Пізніше результати пізанського експерта лягли в основу розуміння того, що гравітація - це не сила, а викривлення простору-часу, на яке всі випробовувані об'єкти реагують однаково.
Смиренна тактика Галілея поклала початок сучасній фізиці. Але нова культура вчених, здається, кидає виклик базовим принципам. Наприклад, піонер теорії космічної інфляції Алан Гут узагалі висловився в тому плані, що його дітище нефальсифіковане, не можна довести хибність теорії.
Він також стверджував, що йдеться про математичну структуру, подібно до калібрувальних теорій, яка має бути визнана істинною, що описує реальність. Експерименти необхідні лише для того, щоб встановити межі ступеня її свободи. Іншими словами, "правильна" теорія досить гнучка, щоб відповідати будь-яким експериментальним даним про всесвіт.
Якщо так, чи можна вважати інфляцію фізичною теорією, яка підпорядкована логіці Галілея? Як теорія може стверджувати, що пояснює початок Всесвіту, якщо вона не може бути поставлена під сумнів будь-якими експериментальними даними?
Нині циркулює безліч альтернативних концепцій походження всесвіту. Є гіпотеза відскоку від фази, що раніше скорочувалася, до великого вибуху і навпаки. Серед астрофізиків популярна версія, що все почалося з якогось особливого стану, пов'язаного з теорією струн. А експериментатор із Гарварду Сінган Чен у рамках кількох експериментальних проєктів зі спостереження за мікрохвильовим випромінюванням узагалі пропонує цілий феєрверк альтернативних сценаріїв інфляційної моделі. Можливості математики, як відомо, безмежні.
Усе вищесказане до того, що навіть геніальна теорія не в змозі охопити всю фізичну реальність. Зрештою, геоцентрична теорія епіциклів Птолемея була математично досконала, а її рамки досить широкими, щоб описати рух усіх планет на небі. Але в остаточному підсумку вона програла геліоцентричній теорії гравітації Ньютона, тому що накопичені дані вимагали більш точного опису траєкторії планет.
Незважаючи на уроки історії науки, більшість фізичних теорій залишаються абстрактними моделями. Такий підхід дуже популярний. Особливо коли йдеться про "мультивсесвіт", гіпотезу про комп'ютерне моделювання реальності, застосування відповідності AdS/CFT реальному світу. Це ж стосується нової концепції Стівена Вольфрама, про що вже писав Alter Science: якщо можлива найменша маса для елементарної частинки, ми зможемо виміряти її на основі астрофізичних даних.
Але реальний світ не зобов'язаний слідувати нашим уявленням тільки тому, що вони математично привабливі. Найкращий приклад - квантова механіка, фундаментальні принципи якої відрізняються від класичної фізики, але вона була нав'язана за допомогою численних абстрактних експериментів.
Відомий навіть вислів Альберта Ейнштейна в листі до Макса Борна 1926 року: "У будь-якому разі я переконаний, що Він [Бог] не грає в кості". Що вірно і невірно одночасно, якщо врахувати, що фізики і кістки можуть і помінятися місцями.
Вражає інше. Таке враження, що астрономи і фізики не знають, що принцип фальсифікації був сформований для соціальних наук. У природознавстві (у широкому сенсі слова) він не працює. Від слова "зовсім". А так звана "математична краса" не пояснює реальність, вона необхідна лише для академічної звітності. Бюрократи не зрозуміють або навіть відкинуть нову теорію, якщо її базова формула "несимпатична". Такими є реальності наукової спільноти як консорціуму з виробництва нового знання.
