Африка, 6-7 мільйонів років тому. На континенті з'явились перші австралопітеки, які розпочали свій довгий шлях до людей. Щоб виживати, необхідно було ділити територію з багатьма хижаками - дінотеріями, аелопсами, махайродами. І, звісно, з різноманітною групою шаблезубих котів. Куди ж без них!
Це були люті хижаки з довгими, вигнутими зубами, які могли пронизувати плоть своєї жертви. У новому дослідженні, опублікованому в журналі Science 20 липня, вчені розповідають про два нових види шаблезубих, які вони виявили в Лангебанвег, багатому на скам'янілості місці на північ від Кейптауна в Південній Африці.
Науковці також представили перше генеалогічне дерево шаблезубих, що мешкали в цьому регіоні. Ми вже знаємо, як вони пов'язані з іншими шаблезубими Африки та інших континентів.
"Скам'янілості шаблезубих з Лангебанвега до цього часу були маловідомі і недооцінені, - говорить Альберто Валенсіано, палеонтолог з Університету Комплутенсе і старший автор дослідження. - Ми провели перший філогенетичний аналіз цих видів і порівняли їх з іншими з усього світу".
Дослідники визначили чотири види шаблезубих, які водилися в цьому регіоні. Два з них, Dinofelis werdelini і Lokotunjailurus chimsamyae, стали відкриттям для науки.
Dinofelis - широко розповсюджений рід шаблезубих, скам'янілості яких знаходять в Африці, Азії, Європі та Північній Америці. Дослідники очікували знайти новий вид Dinofelis в Лангебаанвег, спираючись на попередню роботу. Однак вони були здивовані, коли ідентифікували Lokotunjailurus, рід, який раніше був відомий лише з Кенії та Чаду. Це свідчить про те, що Lokotunjailurus були поширені по всій Африці.
Для побудови генеалогічного дерева шаблезубих дослідники використили метод кладистики. Спочатку вони вивчили фізичні особливості кожного виду, форму і розмір черепа, щелепи та зубів. А потім закодували їх у матрицю, яка дозволила обчислити, наскільки тісно вони пов'язані один з одним. Згідно з результатами дослідження, шаблезубі з Лангебанвега належали до трьох різних груп: Machairodontini, Metailurini та Feline.
Різноманітність шаблезубих відображає мінливе середовище Африки в епоху пліоцену, коли глобальні температури зростали, а ареали проживання змінювалися. Наприклад, присутність котів Machairodontini, великих і швидких бігунів, вказує на відкриті пасовища.
З іншого боку, присутність котів Metailurini, які були меншими, але більш спритнішими, вказує налісисті території. Далеко не джунглі, але такі, що тримали автономну екосистему. І цілком підходили для нас, майбутніх. Хоча еволюція людини, як бачимо, постійно наштовхувалась на значні виклики. Шлях-то був тернистий.
Знахідка двох видів шаблезубих також може говорити про, що 5,2 мільйона років тому на цьому місці панували лугові та лісові біотопи. А це, в свою чергу, підтверджує гіпотезу зміни клімату: зросла температура повітря, дощі інколи балували тамтешніх “мешканців”.
Африка. 6-7 мільйонів років тому
"Ця зміна навколишнього середовища могла бути важливим фактором в еволюції двоногості у гомінідів, - пишуть автори. - Шаблезуби з Лангебанвега надають цінну інформацію про палеосередовище і палеобіогеографію Африки в цей вирішальний для походження людини період".
Ще однією цікавою знахідкою стало те, що шаблезуби з Лангебанвега мали подібний склад до шаблезубів з Юаньмоу, Китай. Скоріш за все, Longchuansmilus з Юаньмоу тісно пов'язані з африканським видом Lokotunjailurus.
"Ці два регіони мали схожий клімат або між ними відбувалася певна міграція", - припускає Цигао Цзянцзуо, палеонтолог з Пекінського університету і перший автор дослідження.
Палеонтологи сподіваються, що нові скам'янілості з Лангебанвега та інших місць допоможуть їм краще зрозуміти, як жили та еволюціонували ці шаблезубі.
"Два нових види - лише вибірка з багатьох неопублікованих скам'янілостей, які зберігаються в музеї Ізіко в колекції кайнозою, - каже Ромала Говендер, куратор і палеонтолог музею Ізіко в Південній Африці.
"Нам потрібні детальніші дослідження цих скам'янілостей, щоб розкрити таємниці фауни Лангебанвега".
