Зброя і трансформація соціобіологічного середовища

Людина за всю свою історію продуктивно створювала тільки дві речі: власний комфорт і зброю. Перший необхідний для продовження існування, друге - для захисту обраних, для яких визнається право на існування в майбутньому.

Комфорт зброї

Комфорт еволюціонував від здатності розводити вогонь до будівництва смарт-сіті й навіть міст-садів, надскладних технологічних проєктів.

Те саме стосується і зброї: від спеціально обробленого каменю або палиці до безпілотника, від бійки за тепле місце біля багаття до боротьби окремих народів за своє майбутнє. Лише тому, що інший народ - через свою історичну та антропологічну ущербність - має право вирішувати, кого і на якій території залишити в живих. Або тому, що вони "інші", не входять до складу "сильної" зграї.

Комфорт, своєю чергою, слугував і слугує визначенням певного соціального статусу, що дає змогу виробляти комфортні для репродукції речі. Відомо, що народжуваність у менш розвинених країнах на багато перевищує смертність, тоді як народження дитини в цивілізованій країні - це привілей, нагорода за фінансове і соціальне благополуччя.

Що цілком зрозуміло: у бідних суспільствах, які "виживають", необхідна безкоштовна робоча сила, бездоганно готова до важкої фізичної праці. Інакше не вижити - та й дитяча смертність у таких державах сягає неймовірно високих показників.

А ось у багатих країнах потрібні фахівці, експерти, професіонали. Це капітал, який виховується, навчається, тренується. У нього вкладаються гроші, знання, моральні категорії. Інакше він не зможе самостійно виробляти комфорт.

Своєю чергою, зброя покликана виконувати двоїсту роль. З одного боку, захищати обраних, про що сказано вище, а з іншого - виробляти додатковий комфорт. Завдяки грубій фізичній силі, зрозуміло.

Тут дві різні стратегії виживання: перша передбачає співіснування з "іншими", тоді як друга модель вказує на необхідність нав'язування власної "печери" ворожому племені. Причому "вороже" воно не тому, що комусь загрожує знищенням, а тому, що воно "інше". І в тій, іншій печері комфортніше: вогонь, шкури, чаші з кип'яченою водою, здорові самки зрештою.

З часом змінювалися технології, життя ускладнювалося, народжувалися і вмирали боги. Однак стратегії залишилися незмінними: змінилася лише моральна начинка всередині соціального пирога.

Крім того, не забуваємо: що далі ми відходили від наших мавпячих предків, то більш фізично слабкими ми ставали. Потрібні були компенсатори, що нівелюють антропологічну ущербність. І цим "компенсатором" стала зброя, аж до ракет і безпілотників.

До комфорту дорости ще треба. Ось у чому штука. Зброя - це простіший, але ефективніший спосіб привласнити чуже благополуччя. Що ми і спостерігаємо.

Є одна проблема: одного разу настає момент, коли компенсатори не спрацьовують. Коли комфорту на стільки багато, що він потребує додаткового розподілу, реалізації. На сусідні печери. Або коли завойоване вмить вирішує всі матеріальні проблеми, але диктує логіку легкої здобичі: без власного виробництва, без здатності створювати відмінний від фізичної природи світ, комфорт зникає.

І тоді виникає конфлікт усередині однієї печери. А разом із тим необхідність узгодженого (тобто соціального) посередника між стратегіями "комфорту" і "зброї".

Таким чином з'являється політика, потім влада і держава. Тобто певний силовий механізм, що дозволяє без зброї (для "своїх") і зі зброєю (для "чужих") перерозподіляти "зайвий" комфорт.