Астрономи виявили нову популяцію загадкових ниток, що нібито висять у космосі навколо центру нашої галактики. Ці нитки вирівняні вздовж галактичної площини і, вірогідно, вказують на надмасивну чорну діру Стрілець А* (Sgr A*). Вчені припускають, що космічні об’єкти можуть бути залишками витоку з чорної діри, який стався кілька мільйонів років тому.
Взагалі, центр нашої галактики — захоплююча і складна область, де серед щільних хмар газу, і пилу і зоряних скупчень ховається надмасивна чорна діра. Хоча насправді ці нитки — газ, що випромінює радіохвилі і має сильні магнітні поля.
Вперше їх відкрили у 1980-х роках. Тоді Фархад Юсеф-Заде та його колеги нарахували близько 1000 таких ниток, розташованих вертикально навколо галактичного центру.
Явище отримало відомість як “філаменти”. Походження і фізична природа цих ниток досі залишається незрозумілою. Деякі ефекти, щоправда, пов'язані з вітрами й турбулентністю в міжзоряному середовищі. Говорити про причетність Стрільця А* (Sgr A*) має сенс, але робити будь-які висновки зарано, не вистачає об’єктивних даних.
Нова популяція ниток була виявлена завдяки радіотелескопу MeerKAT у Південній Африці. Юсеф-Заде та його колеги очищали дані, щоб зробити вертикальні нитки більш помітними, коли помітили “нове”.
"Було несподіванкою раптово виявити нову популяцію структур, які, здається, вказують у напрямку чорної діри", - каже Юсеф-Заде.
"Я був насправді приголомшений, коли побачив їх. Нам довелося виконати багато роботи, щоб переконатися і не обманути себе. І ми з'ясували, що ці нитки не випадкові, а пов'язані з виходом нашої чорної діри. Вивчаючи їх, ми дізнаємось більше про спін чорної діри та орієнтацію акреційного диска. Приємно, коли знаходиш порядок посеред хаотичного поля ядра нашої галактики".
Нові структури відрізняються від вертикальних за кількома параметрами. Вони коротші, приблизно від 5 до 10 світлових років у довжину, і розташовані горизонтально вздовж галактичної площини, а не вертикально. Вони також надсилають теплове випромінювання, а не прискорюють частинки до швидкості, близької до швидкості світла. І вони радіально шикуються по один бік від галактичного центру. Тобто вони спрямовані назад до Sgr A*, на відміну від паралельного розташування “вертикальних” аналогів по обидва боки ЧД.
Ймовірно, частина цього матеріалу вилітала в космос вздовж силових ліній магнітного поля на полюсах чорної діри, утворивши газові струмені.
Вони взаємодіяли з навколишнім газом і продукували таранний тиск, який і формував нитки. Радіальне розташування ниток також вказує на орієнтацію акреційного диска вздовж галактичної площини.
"Одним з найважливіших наслідків виявленого нами радіального витікання є орієнтація акреційного диска і струменевого витікання зі Стрільця A* вздовж галактичної площини", - вказує Юсеф-Заде.
Відкриття горизонтальних ниток також має значення для інших галактик, які містять активні чорні діри. Також можна припустити, що подібні об’єкти — вельми типові для активних радіогалактик. Ці нитки можуть бути використані як зонди для вивчення властивостей і еволюції чорних дір та їхнього оточення в космічному часі.
Разом із тим дослідження Юсефа-Заде та його команди демонструє широкі можливості радіоастрономії у відкритті нових аспектів нашого Всесвіту. Воно виправдовує науковий інтерес до галактичних центрів, природних лабораторій, де перевіряються наші теорії. А деякі сюрпризи ми побачимо вже у найближчому майбутньому.
"Наша робота ніколи не завершується, - каже Юсеф-Заде. - Нам завжди потрібно проводити нові спостереження, постійно ставити під сумнів наші ідеї та поглиблювати наш аналіз".
Дослідження було опубліковане в журналі The Astrophysical Journal Letters.
