Декілька пропозицій, які, на перший погляд, не збігаються з основними положеннями теорії відносності. Але все-таки залишаються в межах теорії Ейнштейна.
Перше. Гравітаційне поле може бути спричинене не масою, а скоріше втраченою енергією, еквівалентною масі. А все тому, що у фізиці відсутнє чітке розуміння і маси, і гравітації (в класичному розумінні Ньютона).
В такому випадку поле втраченої енергії є частиною електромагнітного спектра, що взаємодіє з іншими речовинами та джерелами енергії. Фотони можуть мати якусь крихітну тимчасову масу, яку ми не помічаємо.
Якщо рушійною силою гравітації є не маса, а втрачений енергетичний еквівалент маси, то втрачена енергія - це, по суті, "чорна діра", яка втягує масу та енергію на заданій ними відстані.
Інше питання — обсяги енергії та простору. Якщо ви рухаєтесь зі швидкістю 100 км за годину, це не означає, що не діють релятивістські ефекти. Це лише означає, що таких ефектів можна не помічати. Математично.
Аналогічно і тут: кожне тіло, кожне енергетичне явище породжує свою “чорну діру”, але ми “забуваємо” про неї внаслідок її мікроскопічності.
Далі, знаменитий еквівалент E=mc2 позначає математичну еквівалентність, але не фізичну тотожність. Тобто матерія не може займати той самий фізичний простір, тоді як енергія здатна це зробити.
Коли “наше” енергетичне поле взаємодіє з іншими енергетичними полями, воно накладається і впливає на матерію, формуючи напрямок її руху. Така взаємодія описується тензором. Фізично ми отримуємо гравітаційне поле.
Друге. Повертаємось до моменту одразу після Великого вибуху. Припустимо, що чиста енергія у фоновому всесвіті низька, приблизно нульова. Існував би тоді градієнт енергії між власне енергією, утвореною Великим вибухом, і умовним кордоном розширення всесвіту? Чи ми маємо справу лише з нашим математичним уявленням про геометрію? Враховуємо, що фізично — навіть релятивістськи - ніякого простору-часу, а тим більше викривлення простору-часу не існує. Нам просто потрібна методологія розрахунків, і ми її отримали.
Коли енергія квантовим чином перетворюється на масу, поле не відчуває маси. Але втрачається еквівалент енергії, що передається через поле. Напрямок сили від втраченого енергетичного сигналу під час взаємодії спрямований до початкового місця втрати енергії (маси). Чисельно ця втрата буде представлена як від'ємна за знаком, щоб визначити напрямок. Загальна енергія не стала від'ємною, оскільки її обсяг зменшився.
Від'ємний еквівалент втраченої енергії стає джерелом гравітаційного поля, яке при першому проходженні поводиться як електромагнітне поле і поширюється зі швидкістю світла.
В космологічних масштабах ми плутаємо електромагнетизм з гравітацією. Хоча насправді це еквівалентні речі.
Якби були взяті часові зрізи, і не було ніякої іншої взаємодії, хвиля поширення енергетичного поля зі швидкістю світла була б сферичною, а площа зовнішньої сферичної поверхні зростала б зі збільшенням радіуса у квадраті. Отже, енергетичний сигнал, що передається полем, обернено пропорційний квадрату радіуса.
Він поширюється на довжинах хвиль, які взаємодіють з речовиною та іншими енергетичними полями. Взаємодія на довжині хвилі, ймовірно, стане функцією квантової природи маси та її частинок.
Сума хвильових взаємодій по всьому спектру від 0 до ∞ є гравітаційною енергією, яка спостерігається у Всесвіті. Вона q проявляється як електромагнітна хвиля. Можливо, вона і є електромагнітною хвилею, а її взаємодія з матерією та енергетичними полями призводить до спотворення простору-часу, гравітаційної сили.
Це означає, що асоційована частинка еквівалентна фотону або є антифотоном зі спіном -1, який передає енергію як негатив, або є фотоном, який рухається у зворотному напрямку.
Відповідно, для узгодження з рівняннями поля Ейнштейна нам потрібно модифікувати тензор електромагнітного напруження і тензор для врахування взаємодії з речовиною (представлений у квантовій формі).
Третє. Ми вважаємо, що на нашу здатність ідентифікувати дуже малі частинки може впливати наша обмежена здатність вимірювати масу або спостерігати ефекти крихітної маси. Відповідно до Ейнштейна, тимчасова маса еквівалентна E/С2.Маса тимчасова в тому сенсі, що коли енергія перетворюється на масу, вона обмежена її швидкістю.
Маса речовини не перетворюється на хвилю. А от маса фотона безперервно змінюється залежно від чогось, що знаходиться у протифазі з електромагнітними хвилями.
Припустимо також, що фотон здатен “працювати” з тимчасовою масою, яка постійно перебуває у протифазі з електромагнітними компонентами, але зберігає повну енергію по всій довжині хвилі. У цьому відношенні світові частинки поводяться тільки як хвилі. Правила квантової фізики, звичайно будуть операціоналізовані в цьому випадку, - адже маса не локалізована простором, геометрією.
