Уявімо, що Ілон Маск здійснив свою мрію, і ми організували постійну колонію на Марсі. Завдяки прогресивним технологіям, - поки що невідомим, - ми також змогли захистити переселенців від космічної радіації. Вона не впливає ані на тривале перебування на Червоній планеті, ані на постійне проживання в достатньо екстремальних умовах.
З часом ми побачимо зміни. В першу чергу, антропологічні, які будуть помітні вже на третьому поколінні колоністів.
Що станеться з людьми? Чи будуть відрізняться марсіани від землян?
Звичайно, наш вид, Homo, нікуди не дінеться, - незалежно від місця перебування. Але будь-яка популяція, ізольована від іншої, обов'язково еволюціонує. За самостійною логікою.
Постійна колонія на Марсі гарантує виконання трьох базових умов:
- виникнення природного механізму створення варіацій;
- успадкування ознак;
- тиск відбору з боку навколишнього середовища.
Такі умови виконуються скрізь, завжди та для кожного виду. Ми всі еволюціонуємо, поки рухаємось і говоримо. Якщо ви візьмете окремі групи людей і помістите їх у різні локації, відрізані одна від одної, то з часом вони будуть еволюціонувати залежно від місцевої екосистеми.
Якби дві окремі популяції перебували в абсолютно однакових умовах, то, швидше за все, еволюціонували б однаково.
Але Земля і Марс - це дуже різні системи. Тиск відбору всередині самих популяцій також може бути досить різним: в кінцевому випадку географічно ізольовані суспільства продукують різні моральні норми та соціальні практики, які теж впливатимуть на антропологічний розвиток.
Найбільш очевидна відмінність між планетами - гравітація. Вона має ключове значення для організації життя на Землі, адже обмежує наш розмір і статуру. Марсіани стануть набагато вищими та тоншими. Їм не знадобиться стільки м'язів, скільки є у землян.
А от нові легені та, відповідно, грудна клітка, збільшаться, - для землян колоністи виглядатимуть дуже незвично, якщо не кродливо.
Що, в свою чергу, потягне зміну канонів красоти, переоцінку моральних цінностей і життєвих пріоритетів. Земні й марсіанські суспільства суттєво відрізнятимуться між собою.
Гравітація та Мускулатура
Марс, зі своєю слабшою гравітацією, - приблизно 38% земної, - неабиякий виклик для людського організму. Ми занадто важкі для п'ятої планети від Сонця.
Тож, ми побачимо зміни кісткової структури. Низька гравітація призведе до зниження навантаження на кістки, далі суттєва демінералізація та життя в стані постійних переломів. Навіть короткий період перебування в космосі призведе до втрати кісткової маси.
Першим “емігрантам” буде важкувато налагоджувати власний побут, промислову й адаптаційну інфраструктуру. Рівень смертності, навіть за умови класного медичного обслуговування, довгий час залишатиметься на рівні сучасних африканських країн.
Негативна ситуація посилиться завдяки двом факторам.
- По-перше, м'язова атрофія. Відсутність опору гравітації призведе до ослаблення м'язів. Зокрема, м'язи ніг та спини втратять силу швидше за інші “рухомі апарати”. Як наслідок, - проблеми з координацією рухів, зменшення фізичної витривалості та збільшення ризику падінь.
- По-друге, зміни в серцево-судинній системі призведуть до зменшення навантаження на серце та судини. Відповідно, зростає ризик інфарктів на фоні зниження об'єму крові, кисневого голодування та фізичного перезавантаження організму.
Що станеться з імунною системою, репродуктивним здоров'ям та енергетичним балансом, - ми точно не знаємо. Досліджень за цією тематикою не проводилось, - хоча б тому, що у нас відсутня необхідна експериментальна база.
Так, можна сподіватися на дивовижну здатність людського організму адаптуватися до принципово нових умов. Але не забуваємо, що колоністи будуть жити далеко не в земних умовах — зі штучною атмосферою, їжею, цілим набором вітамінних компенсаторів і, можливо, штучною гравітацією.
Статура
Статура визначається генетичними та середовищними факторами - харчуванням, фізичною активністю та.. гравітацією.
Остання впливає на те, як ми ходимо, сидимо та стоїмо. Як поводимо себе кожної секунди, - а відтак, марсіанам прийдеться перенавчатися жити. Не стільки підтримувати фізичну форму, скільки рухатися, тримати виделку, навіть говорити та повертати голову.
Технологія, яка оберігає людей від радіації, також може вплинути на антропологічні характеристики колоністів. Штучне природне середовище, яким би досконалим воно б не здавалось, не відтворить біосферу, від бактерій та грибів до левів та стерв'ятників. Не факт, що ми збережемо власну антропологічну ідентичність.
Зір та органи чуття
Атмосфера Марса значно розрідженіша, ніж земна, а сонячне випромінювання сильніше. Тут два механізми адаптації: або очі стають більш чутливими до світла, або навпаки, розвинуться адаптивні механізми, подібні до "нічного зору" у деяких тварин.
Слух також може зазнати деяких змін. Низька щільність атмосфери знижує швидкість звуку, тобто діапазон сприйняття звуків. Ми зможемо чути на дуже великих відстанях. Плюс розвиток шкіряних рецепторів, потовиділення та більша контрольованість температури тіла внаслідок розрядженості атмосфери.
Який попередній висновок?
Антропологічно людина перетвориться на хижака, якому потрібно виживати в екстремальних умовах. Але хижака у середовищі, де відсутні конкуренти, а тим більше — формальні жертви полювання.
Соціальна адаптація
Слабка фізична конституція, хороший зір, слух, психологічна адаптивність до екстремальних умов, - насправді ми отримуємо технологічно просунуту цивілізацію, здатну сприймати навколишній світ як виклик власній недосконалості.
Земна людина спочатку “вписувала” себе в природу, а згодом переробляла цю природу під себе, створюючи зручні для власних потреб екологічні локації.
У марсіан не буде часу для експериментів. Вони отримують той світ, який їм нададуть земляни. Через 5 поколінь не залишиться навіть пам'яті, як це — жити на Землі. Материнська планета перестане бути “колискою людства”. ЇЇ сприйматимуть виключно як ворожу територію, з відповідним псевдорелігійним концептом про “космічне вигнання”.
А вороже ставлення позначиться на нарощуванні надприродної міцності: слабка фізична статура має бути компенсована “неприродними” речами. Тим більше з точки зору політичної та соціальної організації, необхідно отримати переваги над “ворогом”. Переваги у вигляді промисловості, технології, зброї.
І на останок:
наша гіпотеза заснована на тезі про апріорне розв'язання проблеми радіації. На тому, що знайдена технологія, яка не дозволяє впливати сонячному випромінюванню на антропологію людини. Але... ми зможемо лише мінімізувати ризики. Не перезапустити ядро планети, а тим більше створити магнітне поле.
І навіть не зможемо перетворити атмосферу, - внаслідок фактичної відсутності цього самого магнітного поля. Так що на місці Ілона Маска я б подумав, чи засновувати там колонію. А головне, - для чого вона потрібна?
